Після Другої світової війни минуло вже більше 60 років, з часом стирається пам’ять про неї. Йдуть з життя учасники та свідки подій, а з ними втрачаються і зникають документи того періоду. Серед таких документів найбільш зворушливі та «живі» є листи з фронту і на фронт. Саме в цих старих і пожовклих аркушах різного формату зберігся «запах» епохи, настрої і почуття людей, які переживали те, що пережити було практично неможливо. Саме цей масив документів допоможе нанести останні штрихи на полотно того страшного часу, який необхідно зберегти в пам’яті поколінь.
Це завдання є вкрай складним, адже свідчень і документів залишилося дуже мало. До того ж, більшість із них розсіяні: здебільшого власники навіть не пам’ятають про їхнє існування. Таким чином, непросто бодай віднайти і зібрати ці листи, не кажучи вже про те, що їх слід скопіювати, обробити за допомогою сучасних цифрових технологій, розшифрувати й описати, тобто перетворити їх зібрання на загальнодоступний інтернет-архів.
І все ж комусь слід було це зробити!
Центр юдаїки взявся за цей проект і отримав для його виконання грант від Клеймс Конференс.
На сьогодні Центр має у своєму розпорядженні електронний масив листів, що містить понад 2500 одиниць, і його накопичення триває.
Це – лише початок великої і складної праці, оскільки робота над основним масивом документів, які потрібно розшифрувати і прокоментувати, ще попереду. Проте це серйозний старт!
Листи відрізняються і зовні («трикутники», обривки паперу, саморобні конверти, «офіційні» листівки тощо), і за змістом (короткі повідомлення, що «живий і здоровий», і це вже було величезною радістю, ніжні освідчення в коханні, довгі «політінформації», описи обстановки і друзів, завжди з вилученнями цензури та багато іншого).
Якими би вони не були, в них закарбовані неповторні деталі страшної дійсності, надії та віра у перемогу (не продиктована комісарами, а реальна!).
Ці листи неможливо читати без хвилювання і «занурення» в епоху, в обставини і долі авторів. Вони затягують, хвилюють, ангажують.
Як радісно читати: «Дорогі мої! Не пишіть більше на цю адресу. Я отримав розрахунок і їду додому», і як страшно натрапити на «похоронку»!
Зібрати листи – означає уберегти від забуття пам’ять про багатьох людей, а також про тих, ким вони дорожили.
Тож ми вдячні усім людям і організаціям, які надали (і, сподіваємось, надаватимуть) матеріали для сайту.
Ми знаємо, що сьогодні робота зі збору та обробки листів ведеться і в Росії, в Науково-просвітницькому центрі «Голокост», і в Ізраїлі, у Центрі діаспори при Тель-Авівському університеті доктором Леонідом Сміловіцьким, і, ймовірно, ще у багатьох місцях. Ми знаємо про публікації Ісаака Альтмана «Збережи мої листи». І ми сподіваємося, що з часом усі ці проекти «зійдуться» та стануть основою для серйозної публікації.
Центр готовий співпрацювати з усіма охочими.
При використанні матеріалів, будь ласка, не забувайте посилатися на копірайт:
© Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства.
