Топ-2015 від Центру Юдаїки

Додано by

Ми вирішили підбити підсумки 2015го року, аби разом подивитися на те, чим цей рік позначився на діяльності Центру Юдаїки – видання, проекти і події, що ми їх вбачаємо найціннішими досягненнями за минулий рік.

1. Оля Гнатюк. Відвага і страх.
Аж ніяк неможливо не пишатися книгою, що була визнана Книгою Року
Львівським Форумом видавців. Водночас неможливо не пишатися книгою, яка
робить значний крок для української гуманітаристики. Це мереживо
історій, що ними викладалась бруківка 1939-го року у Львові. Це не ще один
знеособлений аналіз сухих звітів історичної ходи – це долі, виписані з
архівів власної родини, знакових постатей та тих, на кому око читачів до
цього не зосереджувалось. Пані Оля пише не історичну книгу – вона пише
книгу історії. Життя в окупованому Львові описано з перспектив особистих історій героїв книги. Головну увагу зосереджено на поведінці людей, що постали перед загрозою смерті. Однак незвичність оповіді, що спирається на щоденники, спогади, листи і навіть протоколи допитів, полягає не тільки в цьому. Йдеться про долю людей і водночас долю польської, української та єврейської інтеліґенції, про складні стосунки між ними, про різні вияви солідарності та ворожості, в основі яких лежали відвага і страх.

2. Київська Колекція: альбом і виставка.
Спершу зібрані до мистецького альбому, а потім і виставлені у Музеї ім. Тараса Шевченка роботи українських художників з 50х років минулого століття і аж до сьогодення, що так чи інакше пов’язані із єврейською тематикою. Живопис, графіка, скульптура, перформативне мистецтво – граней у цій колекції забагато, аби лаконічно означити її зміст і її важливість. Ціла плеяда авторів, що, як на прикрість часто буває, відомі радше закордоном, аніж у нас, представила свої твори для витворення власного доробку у процесі відродження української юдаїки.

3. Син про батька. Василь Стус: життя як творчість.
Про великих людей пишуть інші великі люди, вони самі про себе, або ті, кого відрізано історичним часом. Усіх біографів, навіть авто-, властиво цікавить той невловимий ореол, той шлейф, що тягнеться за іменем Великого – його ще звуть славою. Ніхто не знає, в чому полягає таємниця слави. Часто буває, що про того, хто все життя знаходився в епіцентрі подій, забувають одразу після смерті. До Василя Стуса посмертна слава прийшла лиш з часом, коли його велич була усвідомлена нащадками. Яка цьому причина: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність відчувати чужий біль? На ці та інші питання намагається знайти відповіді син поета – Дмитро, котрий майстерно поєднує об’єктивні біографічні свідоцтва про життя Василя Стуса із власними спогадами та спостереженнями про батька, парадоксально співставляє контексти, змішує високий науковий та белетристичний стилі.

4. Відеоблоги: коротко про важливе
Діджітал-епоха та інформаційний надмір мають свій неодмінну перевагу – знання стали доступнішими. Серед мінусів – їх розпорошено між міріадами лінків, сайтів, пошук стає нервово-судомним і часто винагороджує зацікавленого лише через довгий час. Продовжуючи традицію визначних видавництв, університетів та наукових організацій, наш Центр та видавництво «Дух і Літера» розпочали ведення відеоблогів, присвячених як юдаїці, так і питанням української і світової культури – прив’язуючи цей проект до календарних дат, ми розповідаємо на ресурсах espresso.tv та ukrlife.tv про визначних особистостей та знакові події єврейського, українського та світового культурного поступу. Таким чином ми сподіваємось полегшити пошукові сягання зацікавлених у знаннях про історію, культуру та юдаїку зокрема – лиш один клік відділяє Вас від нового знання.

5. «Багателі» Валентина Сильвестрова

Вперше зібрані невеликі твори Великого Сильвестрова у його ж виконанні.
У буквальному перекладі з французької «багатель» означає «дрібничка». З легкої руки Франсуа Куперена ця назва закріпилася за невеликими, легкими для виконання музичними п’єсами, призначеними переважно для фортепіано. Багателі, які Валентин Сильвестров, на той час знаний автор уже 9-ти симфоній, почав писати у нульові роки, спочатку також мислилися ним як невибагливі п’єси: композитор неодноразово підкреслював, що вони створювалися без усілякого наміру, самі собою. Але поступово з них склався цілий «багательний епос».
Кілька років тому Валентин Васильович поєднав свої найкращі багателі у 21 цикл, назвавши його «циклом циклів». Кожен із циклів, за рекомендацією композитора, необхідно «слухати без перерви, як один текст». Особисто від себе додамо, що такої світлої та високої музики зараз дуже не вистачає, а її терапевтичних ефектів важко переоцінити.

kavsan-0056. Родом з дитинства: Мистецькі карти

Цим виданням пишаємося особливо, адже не так часто виходить залучати до своєї аудиторії юні покоління. Класична американська настільна гра Меморі, лиш тепер облюбована українськими мистецькими творами – це та гра, за якою з користю і з задоволенням можуть бути проведені сімейні вечори. А коли фігурки Ольги Рапай-Маркіш і картини Казимира Малевича, Олександра Богомазова, Олександри Екстер, Марка Епштейна та інших митців українського аванґарду раптом стануть надто звичними, дочекайтесь виходу нових колекцій цієї ж гри від видавництва «Дух і Літера» і продовжуйте вивчення мистецтва граючи. До слова, ця гра напевне зацікавить не лише наймолодших – насмілимось сказати, що в них є певний мотив переосмислення традиції побачень, зустрічей з друзями чи поїздок до родичів. Спробуйте грати і в тому точно не програєте.

7. Міжнародна конференція про долі мирного населення в часи Другої Світової0232

Міжнародна наукова конференція “Митрополит Андрей Шептицький та єврейські громади в часи Другої Світової війни. Друга світова війна та долі мирного населення у Східній Європі” об’єднала науковців з України, Польщі, Росії, Білорусії та Албанії заради спільної відмови від сухих цифр історії – заради звернення наукової та суспільної уваги на питання існування Людини та людського в умовах війни. Доповіді розкривали сюжети з життя мирного населення, що мусило виживати в умовах, спотворених кривавим молохом війни. Сюжети, які зазвичай оминають історичні монографії, – сюжети гуманності і любові, коли порятунок життя не перетворювався на героїчний пафос. Сюжети, коли незнайомці позбавляли себе можливості умовної безпеки заради збереження життя іншого – звернена на них увага науковців виглядає таким потрібним і нагальним актом гуманізації історичної науки. І з кожною новою доповіддю усвідомлюється необхідність цієї гуманізації – адже який сенс гуманітарної науки, якщо вона й досі людське життя рахує штуками і тисячами…

8. Дебора Фоґель: виходячи з-під тіні
Про коханого Дебори не знає хіба лінивий – Бруно Шульцем захоплюються, його боготворять, за його спадщину гризуться не менше ніж за спадщину Австро-Угорщини. Та частіш читачеві не йдеться про жінку з прізвищем Птаха, про ту, хто на самих початках творчості Шульца стояла поряд із ним, кориґуючи та вивіряючи його перші літературні слова, хто своїм вчителюванням, не менше ніж коханням витворювала знаного генія. І навіть якщо полишити роздуми про прикрість того, що найчастіш жінка розглядається тінню чи додатком чоловіка, занурення в поетичний доробок авторки вражає. Її ніжна, властиво жіноча потуга кожного слова, лаконічність і деяка мовчазність, що струменіє кожним її твором – читаючи її вірш не можна зупинити калейдоскоп спогадів і образів, що виникає перед очима, десь між текстом і тим, що звемо свідомістю. Читання її поезії – це вишукане флаґеланство, коли від прочитання таких близьких роздумів боляче, але спинитися несила. Перекладав ці, не побоїмося цього слова, шедеври Юрко Прохасько, з чиїм перекладацьким талантом сперечатися ніхто не стане.

9. «Самурайські пісні» – про мир і війну з Далекого Сходу12255381_1058410430843872_475655055_o
В традиційній японській культурі вважалося, що кожна освічена людина мусить знати як скласти пристойного вірша й заспівати його на певну мелодію. Найбільш затяті були готові ледь не життя покласти, аби його твір включили до офіційної імператорської антології. Поезія допомагала робити кар’єру й завоювати прихильність суворих богів. Але як поєднати криваву професію воїна з витонченістю естета? Меч та квітка сакури, непохитність волі й швидкоплинність життя — вічні теми самурайської поезії. Унікальна збірка перекладів ста кращих взірців японської самурайської поезії ХІІ-ХХ століть (автор перекладів – Андрій Накорчевський), що їх вперше в світі зібрано разом з ориґіналами під однією обкладинкою. Кожен переклад супроводжується коментарем, покликаним допомогти глибше зрозуміти як поетичні принади тексту, так і історико-культурний контекст, в якому створювався той чи інший вірш.

10. Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення
Добірка, як недвозначно про те свідчить назва, свідчень, історичних осмислень та питань пам’яті, увічнення, стала результатом кропіткої роботи з архівними джерелами колишнього Радянського Союзу відомими дослідниками Голокосту з різних країн світу: Андрей Анґрік (Німеччина), Омер Бартов (США), Карел Беркгоф (Нідерланди), Рей Брандон (Німеччина), Мартін Дін (США), Денніс Делетант (Великобританія), Франк Ґольчевський (Німеччина), Олександр Круглов (Україна), Венді Лауер (США), Дітер Поль (Німеччина), Тімоті Снайдер (США). Ці імена не полишають за собою питання про якість чи глибинність дослідження, а сама тема Шоа, тема Катастрофи, попри неймовірну кількість списаних сторінок, лишається нагальною. Хіба можливо уникнути цієї теми, якщо зло, як ми вже знаємо, банальне, а з простими речами боротися завше найтяжче? Ця збірка стане унікальним в своєму роді путівником згарищами та невпорядкованими могилами замордованих на території сучасної України – це впевнений ґід страхітливими сторінками нашої історії, що неодмінно спрямує на ще більше осягнення того, від чого нашим свідомостям звикле тікати.

Ps. Не можемо не внести до цього списку факт цьогорічної Нобелівської премії з літератури – книгу Світлани Алексієвич ми видали кілька років тому. Та все ж насмілимося внести це видання до власних здобутків цього року: пишаємося і щиросердо радіємо тому, що разом із видавництвом «Дух і Літера» переклали і підготували україномовне видання однієї з найзнаковіших авторок нашої епохи. То ж насмілюємось і цей тріумф приписуємо 2015-му рокові.

Далі буде – обіцяємо старатися, аби 2016й рік став не менш продуктивним.

Розділ: Новини
Comments are disabled