До 80-х роковин трагедії Бабиного Яру на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» у Києві відбудеться музично-поетичний перфоманс «БАБИН ЯР. ГОЛОСАМИ».
30 вересня о 18.00 режисер Олег Ліпцин разом з акторами та музикантами «оживить» вірші зі збірки Маріанни Кіяновської «Бабин яр. Голосами». До книги, за яку поетеса у 2020 році отримала національну Шевченківську пемію, входять 67 віршів, присвячені тим подіям. У перформансі поезія ніби звучить голосами загиблих: це дуже емоційні та сильні вірші, через які розкриваються особисті історії та велика трагедія.
Нагадаємо, наприкінці вересня 1941 року в Києві, у Бабиному Яру, сталася одна із найжорстокіших трагедій Другої світової війни. Впродовж двох днів, 29 і 30 вересня, було вбито понад 30 тисяч євреїв. У наступні місяці німецької окупації в Бабиному Яру, окрім євреїв, убивали ромів, українських націоналістів, військовополонених, психічнохворих.
Захід організовується Центром досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Місце проведення представлено на мапі-схемі:
Початок брифінгу для ЗМІ о 18:00 (локація 1, знайомство з автором).
Спікери брифінгу:
Леонід Фінберг – соціолог, дослідник культури, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва «Дух і Літера»; Олег Ліпцин – американський та український театральний режисер, актор, дослідник театру і педагог.
З питань акредитації просимо звертатися до координаторок проєкту: Анастасії Гайдукевич /+38 096 3172761/; Ірини Волгіної /+38 050 4138350/; Олени Корнелюк /+38 050 4182825/.
4 травня розпочався відеомарафон «Друга світова – 75 років потому». Українські історики, філософи, літератори, митці поділяться своїми міркуваннями про події того часу та їхній вплив на сьогодення в Україні та світі. Проєкт підготовано видавництвом «Дух і літера» спільно з UKRLIFE.TV за сприяння Українського інституту національної пам’яті. Медіапідтримку проєкту надає NV.
В суспільній свідомості досі поширені міфи, які впродовж декількох поколінь підживлювалися мас-медіа, книгами, фільмами, ритуалами свят тощо. Вони увійшли навіть у мову сучасників, підміняючи адекватні теорії та концепти. Другу світову війну називали “Великою Вітчизняною” попри те, що вона була такою далеко не для всіх радянських людей. Хронологію війни теж було сфальсифіковано: ігнорувався її початок у 1939 році, коли нацисти та Совєти вторглися на території незалежних країн. Його заступав 1941 рік – початок німецько-радянської війни. І хоча в останні десятиліття в Україні поступово поширюються прийняті у західному світі практики пам’яті про Другу світову, ми ще далекі від їхнього засвоєння усім суспільством. Тому так важливо, щоб думки науковців та громадських діячів поширювалися за допомогою подібних проєктів.
«Фальсифікація подій минулого в наші дні потужно продовжується та розвивається путінським режимом як основна ідеологема “русского мира”, включаючи ідеологічне обґрунтування російської війни проти України. Ці причини спонукали нас звернутися до низки українських інтелектуалів – істориків, філософів, соціологів, літераторів, митців – із пропозицією поділитися своїми роздумами про Другу світову та її вплив на сьогодення. Проєкт дає можливість представити український погляд на ті події як альтернативу різним формам неправди та міфотворення», – пояснює керівник проєкту, головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг.
Щоденно на YouTube-каналі UKRLIFE.TV публікуватимуться відеомонологи, зібрані тематично в чотири розділи: «Спогади», «Незнана історія», «Вплив на сьогодення» та «Вільні роздуми». Загалом проєкт налічує понад три десятки виступів.
«Історія, якщо це не пропаганда, несумісна з монополією на істину, – зазначає генеральна продюсерка UKRLIFE.TV Людмила Немиря. – Мій дідусь пройшов війну. Для нього вона була Великою Вітчизняною. Факти, які стали публічними в останні десятиліття, дають змогу по-новому подивитися на цю велику кровопролитну війну. Я переконана, що дискусії триватимуть ще багато років. Кожен повинен мати право на власні погляди, з яких складається спільна пам’ять».
__________________________________
Спікери проєкту:
«Спогади»
Юрій Прохасько, літературознавець, перекладач, психоаналітик, науковий співробітник Інституту літератури НАН України
Юрій Скіра,кандидат історичних наук, керівник проєктів Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя Українського католицького університету
Всеволод Стеблюк,заслужений лікар України, доктор медичних наук, у 2014 р. – начальник медичної служби батальйону «Миротворець», учасник боїв під Іловайськом, кавалер ордена «Народний герой України»
В’ячеслав Ліхачов, історик, політолог, керівник Групи моніторингу прав національних меншин, провідний експерт з питань антисемітизму Асоціації єврейських організацій та громад України
Мирослав Маринович,проректор Українського католицького університету, президент Інституту релігії та суспільства УКУ, філософ, член-засновник Української гельсінської групи, політв’язень комуністичного режиму
Сергій Буковський, кінорежисер-документаліст, народний артист України, лавреат Шевченківської премії (за телевізійний цикл «Війна: Український рахунок»)
Владислав Троїцький,театральний режисер, драматург, актор, керівник Центру сучасного мистецтва «Дах», президент міжнародного фестивалю сучасного мистецтва ГогольFest, лавреат Шевченківської премії
Збірка статей відомого українсько-канадського історика Івана-Павла Химки висвітлює проблеми українсько-єврейських відносин часів Другої світової війни, вивчення яких досі потребує не лише професіоналізму, а й інтелектуальної сміливості. Спираючись на джерела з архівів України, США, Канади, Польщі, Німеччини та Ізраїлю, автор розповідає, як звикання до насильства, організованого та підбурюваного нацистською владою, вивільняло руйнівний потенціал людської психіки, що уможливив етнічні чистки навіть поза сферою контролю окупаційного режиму. Досліджуючи поведінку місцевого населення України під час Голокосту, він показує, що за різних обставин одні й ті самі індивіди могли бути і пасивними спостерігачами, і співучасниками злочинів, і рятівниками. (more…)
В эту книгу вошли многочисленные рассказы, жизненные истории, наблюдения психологов, убедительно доказывающие, что тяжелые травматические события имеют долгосрочные последствия и передаются через поколения. О Холокосте молчали преступники, молчали уцелевшие жертвы, молчали свидетели, по чьему равнодушному согласию совершались преступления. За это молчание платят их потомки. На наших глазах развиваются драматические конфликтные ситуации в мире. Одна из главных причин конфликтов – это бремя предыдущих травм. Книга показывает, что тщательная проработка травматических событий прошлого является важным фактором успешного решения насильственных конфликтов настоящего. (more…)
У цій книзі містяться численні розповіді, життєві історії, спостереження психологів, які переконливо доводять, що важкі травматичні події мають довгострокові наслідки і передаються через покоління. Про Голокост мовчали злочинці, мовчали вцілілі жертви, мовчали свідки, за чиєї байдужої згоди коїлися злочини. За це мовчання платять їхні нащадки. На наших очах розвиваються драматичні конфліктні ситуації у світі. Одна з головних причин конфліктів – це тягар попередніх травм. Книга показує, що ретельне опрацювання травматичних подій минулого є важливим фактором успішного розв’язання насильницьких конфліктів теперішнього. (more…)