Перші дні без Володимира Панченка… Ще не можемо уповні усвідомити і змиритися з тяжкою втратою. Блискучий літературознавець, письменник, професор Києво-Могилянської академії й наш дорогий автор “Повісті про Миколу Зерова“, один із тих, хто 1991 року голосував у парламенті за Акт проголошення Незалежності, відійшов у вічність у День захисника України.
“Всі його книжки дуже схожі на нього – вони розумні, літературно артистичні і за кожною, як і за ним особисто, вгадується ціла бібліотека, до котрої він тягнувся своїм спраглим і сміливим розумом, – пише про Володимира Євгеновича Михайло Слабошпицький. – Він мужньо йшов до кінця своїх днів, все знаючи наперед”.
Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. Літературознавець, лідер «п’ятірного грона» поетів-неокласиків, полеміст, блискучий перекладач, київський Золотоуст, чиє ораторське мистецтво справедливо вважається неперевершеним, «живе срібло», за визначенням друзів, – усе це грані однієї творчої особистості.
