Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

Поезія після Освєнціма: «Фуга смерті» Пауля Целана як інтертекст

Петро Рихло: «Фуга смерті» – найвідоміший твір Пауля Целана й один із шедеврів світової поезії, на основі якого цілі покоління молодих німців вже на шкільній лаві відкривали для себе тему несумісності високої гуманістичної культури й варварства. «Фугу смерті» нерідко зіставляють із всесвітньо відомою картиною Пабло Пікассо «Ґерніка», підкреслюючи не лише спільну болючість їхньої проблематики, а й надзвичайно сміливе, новаторське художнє втілення. 9 листопада 1988 р. видатна німецька актриса Їда Ере продекламувала «Фугу смерті» на урочистому засіданні німецького бундестагу, присвяченому 50-річчю сумно відомої «кришталевої ночі». Живописні полотна й графічні цикли на тему Целанового вірша створили численні художники, десятки композиторів написали на його текст свої речитативи, кантати, реквієми, хори. Сьогодні «Фугу смерті» перекладено всіма культурними мовами світу, в багатьох з них існують численні паралельні переклади (скажімо, лише англійською мовою налічується щонайменше 15 перекладацьких версій, цілу низку інтерпретацій запропонували в останні роки російські та українські перекладачі).

Як і більшість поетичних творів Целана, концептуально й структурно «Фуга смерті» ґрунтується на центонно-колажному принципі, коли всі мотиви вірша попередньо вже задані. Практично кожен рядок містить цитати, ремінісценції, алюзії й шифри, запозичені з історії, міфології, релігії, літератури, філософії, музики тощо, які накладаються на страхітливу в своїй антигуманній сутності реальність нацистських концтаборів, що також спирається на цілу низку автентичних свідчень, політичних документів, публіцистичних джерел. «Фуга смерті» синтезує весь цей різнорідний матеріал, витикаючи густу тканину інтертексту, де кожна нитка фактурної основи, кожна барва і кожен штрих складного узору сплітаються в єдине, нероздільне ціле.

Більше читати тут: https://bit.ly/33AmUq6.

Підписуйтеся на сторінку фестивалю Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

Пандемія не оминула і наш проєкт. Фестиваль “Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні” мав відбуватися у 7-ми містах України:
▫️Київ
▫️Львів
▫️Дніпро
▫️Харків
▫️Одеса
▫️Рівне

▫️Кременець

Але(!) тепер долучитися до фестивалю значно простіше, адже потрібно мати тільки якісне підключення до інтернету та бажання дізнатися більше про великого майстра та тих, хто його перекладає українською.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

Ми продовжуємо ділитися творчістю Пауля Целана у рамках фестивалю Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні. Приєднуйтеся до першого нашого онлайн-фестивалю!

БЕНКЕТ
Ми випили ночі напій на хмільнім риштуванні спокуси,
зубами зорали поріг, на світанні посіяли гнів:
зійшов лише мох, і ще довго чекати до млива,
допоки зерно упаде на жорна повільного круг…

Під небом ядучим зосталось лиш вутле колосся,
там мрію чеканять інакше, ніж тут, де ми ждем насолод,
ніж тут, де міняють в пітьмі забуття й чудотворство,
де вартісне все тільки мить, а далі, опльоване нами,
у вікон захланних дзеркала жбурляється в сяючих скринях,
щоб впасти на брук і розсипатись в порох, як хмарам салют!

Отож одягайтесь і лізьте за мною на стіл бенкетовий:
чи ж можна ще спати інакше, як стійма між чаш кришталевих ?
За кого ж ми сни наші вип’єм, якщо не за жорно?

Пауль Целан
Переклад з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

CORONA

Осінь ласує в мене з руки своїм листям: ми подружилися з нею.
Ми вилущуєм час із горіхів і вчимо його знову ходити:

Час вертає назад у свою шкаралущу.

В люстерці – неділя,
у маренні спиться,

уста кажуть правду.

Мій погляд блукає до лона коханої:
наші очі стрічаються,
ми шепочемо темні слова,
ми кохаємось палко, як мак і пам’ять,
ми спимо, наче вина у мушлях,

як море в кривавому місячнім сяйві.

Ми стоїмо край вікна обійнявшись, вони з вулиці нас розглядають:
вже час, щоби знати!
Вже час, щоб каміння навчилось цвісти,
щоб забилося серце в тривозі.

Вже час, щоб настав-таки час.

Вже час.

Пауль Целан

Переклад з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

СТРІЛА АРТЕМІДИ

Альфреду Маргул-Шперберу

Час владно входить в свою мідну еру,
і срібен зостаєшся тільки ти.
Оплакуєш пташину вогнеперу,

змагаєш звіра й прагнеш висоти.

Не те, щоб серце відчаю не знало,
чи темінь не торкалась твоїх скронь.
Та місячного сяйва ще немало

з озер яріє і твоїх долонь.

Як може той, хто на блакитній ріні
в легкім танку із німфами кружля,
не думати, що з тятиви богині

вже пущена у бік його стріла?

Пауль Целан

Переклад з німецької Петра Рихла

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.