Інтимний діалог на трьох – листування колишнього радянського політв’язня Євгена Сверстюка з дружиною Валерією Андрієвською під час перебування дисидента в ув’язненні презентували у рамках «Книжкового арсеналу» у Києві. Цього тижня представили перший том, до осені планують видати другий.
Перший том видання «Євген Сверстюк – Валерія Андрієвська. Листи в неволі» присвячений періоду з 1973 до 1978 року, коли Сверстюк відбував покарання в таборах у Пермській області. Другий том, який планують видати до осені, – періоду заслання у 1979–1983 роках.
«Це буде перша книга, де життя в ті жахливі часи, коли пан Євген був чи в засланні, чи в тюрмі, буде представлена як діалог із його дружиною, як діалог людей, які підтримували один одного впродовж років і десятиліть», – розповів головний редактор видавництва «Дух і літера» Леонід Фінберг.
За цей період Євген Сверстюк і Валерія Андрієвська написали одне одному близько 600 листів.
«З чого все почалося – одного разу, одного вечора, перебуваючи у помешканні Євген Сверстюка, це років 2 тому – вже пан Євген тоді відійшов у кращі світи, я побачила на журнальному столику один друкований аркушик і почала читати… – згадує упорядник проекту Олена Голуб. – Прочитавши рядки, мене пройняла блискавка – це ж розкішне листування, яке має бути видане».
Третій читач – КДБ
Редактор книги Олексій Сінченко акцентує: видання є насамперед науковим, текст супроводжується покажчиками та коментарем. Книга, за словами Сінченка, є своєрідною енциклопедією побуту у 12-річному вимірі, вона «насичена голосами часу, атмосферою».
«Сверстюк колись говорив, що листування зеків – це специфічне листування, – зазначає редактор. – Тому що в абсолютно прозорому тексті, де актуалізовані якісь побутові деталі, йдеться насправді про речі, які дуже важко вловити нам, незаангажованим читачам. В цих прозорих текстах багато напівтонів. І в цьому листуванні завжди був присутній третій – це КДБ, яке прочитувало ці листи».
Упорядник проекту Олена Голуб звертає увагу на те, що свої листи до дружини Євген Сверстюк не починав з «Добрий день, мої любі!» чи «Здраствуйте!», а вміщував якийсь філософський роздум. «У звертанні до сина чи доньки він сприяє формуванню морально-етичних критеріїв, літературного і загалом художнього смаку: «Вдома треба вчити нашу доньку дивитись на нашу бібліотеку. Наприклад, от у 6 томах Кант, татів філософ, він вчить ідеалізму…» – розповідає Голуб із посиланням на епістолярії.
Редактор Олексій Сінченко розповідає, що у листах практично нема мови про всі ті труднощі, яких довелося зазнати Сверстюку в ув’язненні. «Скільки разів він брав участь у голодуванні, скільки разів він потрапляв в карцер, скільки разів він позбавлявся побачення з дружиною – і це все ніби виноситься в лапки, але гіпертекст дає можливість це актуалізувати», – каже Сінченко.
Ще один колишній політв’язень, публіцист Мирослав Маринович розповів, що на 36-й зоні, де Євген Сверстюк відбував покарання, була спеціальна кімната, де у вільний час в’язням дозволяли читати й писати. «Пан Євген не просто сидів – він царював у тій кімнаті. Він клав перед собою папір, він священно діяв. Знаєте, він так писав – важко передати словами це враження від його писанини», – пригадує Маринович.
У 1972 році Євгена Сверстюка заарештували за поширення самвидаву і засудили до 7 років таборів і 5 років заслання. У незалежній Україні – один із учасників ініціативної групи «Першого грудня».
Євген Сверстюк помер у грудні 2014 року.
Наталія Петрук
Джерело: Радіо Свобода. – 2017. – 19 травня.
