СТРІЛА АРТЕМІДИ
Альфреду Маргул-Шперберу
Час владно входить в свою мідну еру,
і срібен зостаєшся тільки ти.
Оплакуєш пташину вогнеперу,
змагаєш звіра й прагнеш висоти.
Не те, щоб серце відчаю не знало,
чи темінь не торкалась твоїх скронь.
Та місячного сяйва ще немало
з озер яріє і твоїх долонь.
Як може той, хто на блакитній ріні
в легкім танку із німфами кружля,
не думати, що з тятиви богині
вже пущена у бік його стріла?
Пауль Целан
Переклад з німецької Петра Рихла
Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.