“Критика” про книгу Богдана Жолдака “Під зіркою Лукаша”

Це остання прижиттєва книжка Богдана Жолдака. Власне, авторів тут двоє: сам Богдан і його мама, Єва Нарубина. Їхні спогади про видатного українського поліглота Миколу Лукаша вільно чергуються, взаємопідхоплюються, і в підсумку виходить своєрідний дует. Зрештою, вони обоє і в житті були таким дуетом. Пригадується середина 1980-х, коли Богдан іще був персонажем андеґраунду й не видав жодної книжки, а ширша публіка знала його лише як автора інсценізації «Конотопської відьми» для столичного театру імені Франка (Єві Устимівні в тій п’єсі належали тексти пісень: «куди хочеш – туди йди, що захочеш – те й роби!»). (more…)

Олег Коцарев про книгу Юрія Віленського “Віктор Некрасов: портрет життя”

Книжка київського дослідника літератури й медицини Юрія Віленського вийшла в українському перекладі з російської. Її можна вважати розлогим нарисом про біографію і творчість одного з найбільш визнаних радянських письменників середини ХХ століття — властиво, за сьогоднішньою неузгодженою термінологією, його можна назвати російським письменником або українським російськомовним, російським письменником України тощо. Акцентую на цих потенційних означеннях, оскільки Некрасов є одним із символів цього дискусійного прошарку культури на українсько-російському дискурсивному кордоні.

Спираючись на хронологічну послідовність, Віленський змальовує вузлові події та етапи життя письменника. Паризьке дитинство, київська юність, потім війна, повернення з неї і тріюмф книжки «В окопах Сталінграда». Цей твір добряче вибивався із соцреалістичних стандартів, але успішно пройшов цензуру, отримав і офіційне, і неофіційне визнання та став, напевно, головним літературним текстом, ґрунтованим на подіях вирішальної битви над Волгою в 1942–1943 роках. Ба більше, виявився одним із хрестоматійних зразків так званої «окопної правди» — жорсткого і «нелакованого» дискурсу про Другу світову війну в деяких радянських письменників. (more…)

“Критика” про книгу Андрія Пучкова “Просто неба: Київські нариси”

Культуролог і доктор мистецтвознавства Андрій Пучков є автором численних книжок з архітектурознавства, хоча серед них є й такі, що демонструють розмаїття сфер його наукових і творчих інтересів — від поетики архітектури до урбаністики, від літературознавства й історії літератури до філософії речей і ландшафтів. Ці авторові інтереси відбилися й у «Просто неба». Більшість представлених київських нарисів переклала з російської Роксоляна Свято. Українська версія текстів лексично багата, і перекладачці вдалося зберегти фірмову для автора здатність поєднувати іронію і щирість, ерудицію і прозорість персональних спостережень (у книжці є і концептуальний у структурі текст російською мовою «Рыба Днепр: Прибрежные наблюдения»; після зіставлення його з перекладами можна оцінити їхній рівень і делікатну майстерність перекладачки). (more…)

Олег Сидор-Гібелинда про книгу “Дисиденти: Антологія текстів”

Про дисидентів писали чимало, але серйозна тема вимагає серйозного узагальнення, яке ми й отримали. Малопосвяченим попередньо рекомендуємо енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960–1990» (Київ: Смолоскип, 2010), чимало матеріялів якого перегукуються з текстами цього збірника, хоча необхідність ситуативної повноти викладу окремих тем неминуче диктувала вибірковість текстів і персоналій у книжці, яку розглядаємо тут. Тому безглуздо ремствувати на відсутність якихось імен — наприклад, Олександра Шатравки (в «Дисидентах») або ж луцького поета-ізгоя Кості Шишка (в обох книжках). «Антологія» в перекладі з греки означає «зібрання квітів», а не трав чи дерев. Якби такі видання — яких у нас украй мало — враховували побажання геть усіх читачів, вони перетворилися б на безтерміновий багатотомник. (more…)

Ігор Гольфман про книгу “Сторінки єврейської історії України”

Во-первых, если из истории Украины каким-то образом вычленить еврейскую компоненту, то никакой истории не получится. Во-вторых, появление на свет учебного пособия «Страницы еврейской истории Украины», допущенного для использования в учреждениях общего среднего образования – абсолютный феномен.

Нигде в европейских странах исторического проживания еврейской диаспоры такого учебника нет. Например, в России, где в 2000 году при Философском факультете СПбГУ был создан Центр гебраистики и иудаики — академическая структура в области еврейских исследований, позже переросшая в Кафедру еврейской культуры СПбГУ, и финансируемая крупнейшими фондами, в том числе The Rothschild Foundation Europe, — аналогичное учебное пособие никогда не издавалось. (more…)