У пам’ять про художника Якима Левіча (1933–2019)

Минулого тижня на 87-му році життя залишив цей світ Яким Левіч, один із найяскравіших художників українського мистецького андеграунду 1960–80-х років, книжковий ілюстратор, співтворець пам’ятника скорботи “Менора” у Бабиному Яру.

Ми сумуємо разом з усіма, кому дорогі твори Митця, і берегтимо світлу пам’ять про нього.

Минулоріч наукова співробітниця нашого Центру Елена Андреева взяла в Якима Левіча глибоке і надзвичайно цікаве інтерв’ю, яке ми вперше публікуємо для вас сьогодні.

Разговор с Акимом Левичем (2018)

Во время войны мы были в эвакуации в Ташкенте. Там в это время было довольно много интеллигенции – из Петербурга, Москвы. Я уже тогда начинал рисовать. Мама взяла мои рисунки и отнесла в Ташкентский дворец пионеров, Там старик – художник ленинградский, посмотрел на мои рисунки: «Я обязательно хочу с ним встретиться. Через неделю я буду не так занят». И через неделю, мы с мамой пришли. А его ассистентка говорит: «Он умер» (more…)

Станіслав Цалик. Єврейські письменники – мешканці РОЛІТу

Ісаак Бабель. Карл-Янкель. Переклала Катерина Сінченко

“Шакал стогне, коли він голодний, у кожного дурня вистачає глупоти для смутку, і лише мудрець роздирає сміхом завісу буття”, – говорить житомирський раббі у “Конармії” Ісаака Бабеля.

Нині ми вшановуємо 125-річчя від дня народження Бабеля. Великого сина Одеси, який все життя умів чути біль ближнього, але мав дар віднайти у трагічному парадоксально смішне – і прагнув, щоб разом із ним посміхалися інші. (more…)

«Чарівність енергії» Леоніда Ушкалова: «начальні двері» до розуміння Драгоманова (рецензія “ЛітАкценту”)

На одній із пар в університеті імені Сковороди викладачка повідомила, що «Ушкалов більше не вважає себе “давником”». І ця чутка, хоч якою парадоксальною здавалася від початку, підтверджується «Чарівністю енергії». Та й подумавши про це більше, доходимо до розуміння такої позиції дослідника.

Як зазначав сам Леонід Ушкалов, одна з його колег-літературознавиць після розмови з ним сказала: «Ви – домодерна людина в постмодерну епоху!». Цю тезу він волів би, певно, вживати як автохарактеристику або, принаймні, багатозначно додавати до неї: «щось у цьому є». (more…)

Особистий шлях: як стають небайдужими до прав людини? (інтерв’ю Андре Глюксмана з Оленою Боннер)

Джерело: На захисті свободи: Діалоги Андре Ґлюксмана з Оленою Боннер / пер. з фр. Володимира Каденка; упоряд. Галина Аккерман. – Київ: Дух і Літера, 2013. – С. 17–31.