У книзі подано розгорнуту панораму розвитку українського перекладу від княжої доби й до нашого часу. Особливу увагу приділено перекладові й перекладачам ХІХ–ХХ ст., чия діяльність, окрім літературного, мала й виразне націєтворче спрямування, сприяючи проведенню чіткої межі між українцями і панівними націями імперій, до складу яких входили українські землі. Така роль українського перекладу не була унікальна: подібну функцію виконував німецький переклад другої половини XVIII ст., за часів домінування серед вищих верств розділеної Німеччини французької мови й культури, чи каталонський переклад ХХ ст., за часів здійснення урядом Франко примусової «кастилізації» Каталонії. Проте саме історія українського перекладу наповнена найбільшою кількістю драматичних сюжетів, і саме доля провідних українських перекладачів складалася значно трагічніше, аніж в їхніх колег з інших країн, які також зазнавали чужоземного політичного чи культурного панування.

Зрештою, саме роль українського перекладу в процесах сучасного націєтворення виявилася в силу низки історичних обставин вищою, аніж націєтворча роль перекладу в Німеччині чи Каталонії.

Для науковців і студентів – філологів, істориків, культурологів та всіх, хто цікавиться українською літературою й історією.

На Форумі видавців 2020 року видання визнано найкращим у номінації «Наукова книга».

Максим Стріха
Український переклад і перекладачі: між літературою і націєтворенням. – Київ: Дух і Літера, 2020. – 520 с.

ISBN 978-966-378-769-5

Видання стало можливим за підтримки Сергія Вовченка.