“Шакал стогне, коли він голодний, у кожного дурня вистачає глупоти для смутку, і лише мудрець роздирає сміхом завісу буття”, – говорить житомирський раббі у “Конармії” Ісаака Бабеля.

Нині ми вшановуємо 125-річчя від дня народження Бабеля. Великого сина Одеси, який все життя умів чути біль ближнього, але мав дар віднайти у трагічному парадоксально смішне – і прагнув, щоб разом із ним посміхалися інші. Його вдова Антоніна Пирожкова дожила до 2010 року, пронісши крізь цілу епоху образ чоловіка, розстріляного сталінсько-беріївським НКВД у 1940-му. Вона розповідала, що типовим побажанням близьким людям до свят від Бабеля було:

“Бажаю вам веселощів, якомога більше веселощів, важливішого нічого немає на світі…”

Згадуючи у ці дні життя і творчість видатного письменника, ми запрошуємо вас до читання одного з оповідань його славетного одеського циклу – “Карл-Янкель”. Того самого, герой якого каже: “я дивуюсь, коли людина робить щось по-людськи, а коли вона робить божевільні штуки – я не дивуюсь…” Українською оповідання майстерно переклала Катерина Сінченко.