Перформанс Маріанни Кіяновської у Бабиному Ярі

Перформанс Маріанни Кіяновської у Бабиному Ярі. Репортаж на Еспресо.

До 80-х роковин трагедії Бабиного Яру

На роковини трагедії в Бабиному Яру відбудеться перформанс із віршами

До 80-х роковин трагедії Бабиного Яру на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» у Києві відбудеться музично-поетичний перфоманс «БАБИН ЯР. ГОЛОСАМИ».

30 вересня о 18.00 режисер Олег Ліпцин разом з акторами та музикантами «оживить» вірші зі збірки Маріанни Кіяновської «Бабин яр. Голосами». До книги, за яку поетеса у 2020 році отримала національну Шевченківську пемію, входять 67 віршів, присвячені тим подіям. У перформансі поезія ніби звучить голосами загиблих: це дуже емоційні та сильні вірші, через які розкриваються особисті історії та велика трагедія.

Нагадаємо, наприкінці вересня 1941 року в Києві, у Бабиному Яру, сталася одна із найжорстокіших трагедій Другої світової війни. Впродовж двох днів, 29 і 30 вересня, було вбито понад 30 тисяч євреїв. У наступні місяці німецької окупації в Бабиному Яру, окрім євреїв, убивали ромів, українських націоналістів, військовополонених, психічнохворих.

Захід організовується Центром досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Місце проведення представлено на мапі-схемі:

Початок брифінгу для ЗМІ о 18:00 (локація 1, знайомство з автором).

Спікери брифінгу:

Леонід Фінберг – соціолог, дослідник культури, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва «Дух і Літера»;
Олег Ліпцин – американський та український театральний режисер, актор, дослідник театру і педагог.

З питань акредитації просимо звертатися до координаторок проєкту: Анастасії Гайдукевич /+38 096 3172761/; Ірини Волгіної /+38 050 4138350/; Олени Корнелюк /+38 050 4182825/.

Проєкт «Діагноз: війна» про події російсько-української війни

Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера» та Українська асоціація військової медицини за підтримки Українського культурного фонду започаткували проєкт «Діагноз: війна», що має два компоненти: зібрати та зберегти особисті історії учасників подій російсько-української війни та сприяти адаптації ветеранів у суспільстві шляхом просвітницьких зустрічей.

Автори проєкту вважають надзвичайно важливим почути та зберегти історії учасників бойових дій, поранених та полонених, лікарів та парамедиків, волонтерів та капеланів, родичів загиблих та зниклих безвісти… Адже з таких особистих історій і складається наша спільна історія, історія сьогодення. Інтерв’ю записані зараз, у безпосередній близькості до подій про які йдеться, слугуватимуть важливим джерелом знань про найважчий період історії незалежної України та збережуть важливі для наступних поколінь свідчення про ці події.

Онлайн-зустрічі побудовані навколо сучасних книг, які розкривають важливі історичні та соціальні. Переконані, що єднання ветеранів навколо важливих для України історичних подій та часів, як то період Другої світової війни, період дисидентського руху в СРСР, період Майдану тощо, може допомогти представникам спільноти віднайти важливі ціннісні орієнтири, які стануть помічними під час не простої адаптації до мирного життя. А книги, присвячені травматичному досвіду, запропонують механізми його прийняття і подолання.

#запідтримкиУКФ

Сумна звістка з Єрусалима

Пішов із життя Віктор Радуцький — один з тих, хто будував українсько-єврейські взаємини, як тільки це стало можливим. Він був блискучим перекладачем і в чималій мірі ми знайомилися з текстами ізраїльських письменників завдяки перекладам Віктора Радуцького. І Амос Оз, і Аарон Аппельфельд, і Бен-Ціон Томер відомі нам завдяки блискучим перекладам Віктора. Він допомагав нам створити антологію ізраїльської поезії і без нього ми це не змогли б зробити. Окрім того, що він виступав, як перекладач літератури, він впродовж багатьох років і десятиліть супроводжував практично всі делегації ізраїльських президентів та прем’єр-міністрів до України (Шимона Переса, Іцхака Рабіна, Арієля Шарона, Беньяміна Нетаньягу). Симетрично, коли українські лідери приїздили до Ізраїлю, їх теж перекладав Віктор Радуцький. Він перекладав віртуозно, інколи, коли людина промовляла якийсь спіч і забувала, що треба надати слово перекладачу, Віктор і через 5, і через 10 хвилин такого монологу перекладав текст чудово, начебто ніякої помилки перед тим не було. Ніхто інший так не міг перекладати, як це робив Віктор.

Він був активістом багатьох структур, які опікувалися співпрацею між політичними діячами та інтелектуалами Ізраїлю та України. Його цінили і в Ізраїлі, і в Україні, де він отримав найпочесніші нагороди. Його тексти, його спадщина залишаються з нами і ще не одне покоління українців сприйматиме Ізраїль через блискучі тексти від Віктора Радуцького. Світла пам’ять.

Леонід Фінберг