Опис фонду

 

Матвій (Мотл Талалаєвський (1908–1978) – поет, прозаїк, драматург, перекладач. Писав їдишем, українською й російською мовами.

Народився 28 грудня 1908 р. на Житомирщині (с. Мохначка) в багатодітній сім’ї дрібного службовця. Велика родина жила дуже бідно, і Матвій у 8-річному віці змушений був стати підпаском громадської череди. Попри злидні, він закінчив сільську школу і в 1919 р. подався в Київ на заробітки. Поступив на робітфак, після закінчення якого навчався в Київському інституті профосвіти (1932 р.). У студентські роки серйозно захопився віршуванням. Працював у редакціях газет, писав вірші, п’єси для дитячих театрів. Твори Матвія  Талалаєвського друкувалися в пресі та виходили окремими збірками. Під час Другої світової війни був фронтовим кореспондентом, пройшов шлях від Києва до Сталінграда, а звідти – до Праги. Нагороджений бойовими орденами і медалями. У співавторстві із Зиновієм  Кацом писав нариси, вірші для фронтових газет.

У повоєнний час Матвій Талалаєвський, як і багато хто з єврейських літераторів, став жертвою сталінських репресій. 15 листопада 1951 р.  письменника заарештували за стандартним для тих часів звинуваченням у космополітизмі, засудили до 10 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Наприкінці 1954 р. справу Талалаєвського було переглянуто й припинено за відсутністю складу злочину. Після звільнення письменник повернувся до творчої роботи. Писав вірші, п’єси (зокрема, для Київського театру юного глядача, в якому він працював завідувачем літературної частини). Помер Матвій Талалаєвський 22 вересня 1978 р.

Архівну спадщину Матвія Талалаєвського до Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства передала його дочка Ірина. Це найбільший письменницький архів у колекції Центру, він містить понад 7350 одиниць зберігання: рукописи творів, рецензії, публікації, листи, документи, фотографії та інші матеріали, пов’язані з життям і творчістю письменника.

Найцінніше з представленого в архіві – це, безперечно, рукописи творів письменника. Написані від руки чи надруковані на машинці (з рукописними авторськими правками), ці рукописи дозволяють простежити весь процес роботи митця над твором – від творчого задуму, плану-схеми майбутнього твору і – через численні варіанти й редакції – до його остаточного завершення. Це надзвичайно цікавий матеріал для проведення різноманітних текстологічних досліджень. 

Романи. В архіві представлено рукописи романів Матвія Талалаєвського (деякі – в різних редакціях, а також окремі фрагменти, чернетки, підготовчі матеріали): «Книга матері» (укр., їдиш,  1976-1977), «Спадкоємці» (їдиш, 1978), «Перевесла» (укр., 1975), «Гарячі серця» (їдиш, 1955-1973), «Сповідь» (їдиш, 1977), «На колінах і зв’язані» (їдиш, укр., 1971).

Мала проза. В архіві зберігається понад 50 рукописів нарисів, оповідань, новел, серед них: «Дарунок» (їдиш, 1973), «Дві сторони медалі» (їдиш, 1975), «Поруч, але трошки попереду» (про Д. Гофштейна, укр., 1963),  «Слово про друга і вчителя» (про Л. Квітка; рос., без дати), «Незабутній Юрій Іванович…» (про Ю. Яновського; укр., без дати), «Наш Володя» (про В. Сосюру; укр., без дати), «Набат дзвенить в Бабиному Яру» (у співавторстві з І. Фалікманом; їдиш, без дати) та ін.

Ці рукописи – цінна джерельна база для дослідників їдишомовної прози 50–70-х рр. ХХ ст. Хоча багато творів Матвія Талалаєвського свого часу друкувалося в періодиці або виходило окремими виданнями, зараз важко встановити, чи всі рукописи, представлені в архіві, було опубліковано. Судячи з деяких рецензій та листів-відповідей із редакцій, частину творів з різних причин було повернуто автору. Зокрема, це стосується роману «Перевесла».

Матеріали архіву відкривають для допитливого дослідника широке поле діяльності: виявити неопубліковані твори письменника і з’ясувати причини, через які вони так і не дійшли до читача. Адже відомо, що за радянських часів добір творів для публікації відбувався насамперед за ідеологічними, а потім уже за художніми критеріями.

Наявні в архіві рукописи було б доцільно порівняти з уже опублікованими творами, тому що «традиції» радянського редагування передбачали істотне втручання в авторський текст не тільки редактора, а й цензора.  Цим грішили й у редакції журналу «Советіш геймланд», де публікувалися твори Матвія Талалаєвського, зокрема, й роман «Спадкоємці», який побачив світ на сторінках цього видання вже після смерті письменника.

Поетичні твори. Для літературознавців, що вивчають поезію радянської доби, в архіві є багато матеріалів для досліджень. Це насамперед 27 рукописів поем: «Весна України» (рос., укр., 1942), «Серце прагне помсти» (укр., без дати), «Сталінград» (у співавторстві із З. Кацом; рос., 1943), «Тут мій дім» (їдиш, без дати), «Назад у шахту» (їдиш, без дати) та ін. 

Архів містить 31 рукопис поетичних збірок: «Сталінградські вірші» (у співавторстві із З. Кацом; рос., 1944), «Сонце в обіруч» (укр., 1964), «Вибране» (укр., 1927-1958), «Зелені вруна» (укр., рос., 1967-1972), «Права рука» (їдиш, 1967-1969), «Друзі» (їдиш, 1940) та ін., а також велику кількість рукописів окремих віршів (мови – їдиш, укр., рос.).
Поетичний доробок Матвія Талалаєвського потребує ґрунтовного вивчення: зараз важко визначити, що з наявного в архіві свого часу було опубліковано, а що й досі чекає на зустріч із читачем.

Переклади. Тим, хто досліджує історію перекладацької справи чи сам займається перекладами, буде корисно ознайомитися з перекладацькою спадщиною Матвія Талалаєвського. Вільно й досконало володіючи трьома мовами, він перекладав українською та російською твори єврейських письменників (М. Даніеля, Й. Бухбіндера та ін.).  Тим, хто вивчає їдиш, варто переглянути його переклади їдишем поетичних творів Б. Олійника та М. Сингаївського.

Драматичні твори. Для літературознавців, які досліджують історію української радянської драматургії, зокрема їдишомовної, в архіві є чимало цікавих матеріалів. У фонді представлено понад 80 рукописів оригінальних п’єс Матвія Талалаєвського: «Медалі Майкла Стенлі» (укр., рос., 1967–1969), «Пісня жайворонка» (рос., 1967–1975), «Хто її батько» (їдиш, 1948), «Шмая-розбійник» (їдиш, 1949), «Золота пава» (їдиш, без дати) та ін. Також Матвій Талалаєвський виконував (українською мовою) інсценізації творів інших письменників, адаптуючи їх до постановки в театрі юного глядача (в архіві зберігаються рукописи п’єс «Три мушкетери» за романом А. Дюма, «Король Матіуш Перший» за романом Я. Корчака, «Маленький принц» за повістю А. Сент-Екзюпері та ін.). 

Твори 1941–1945 рр. Архів містить нариси, статті, фейлетони, гуморески, замітки, вірші, агітаційні лозунги, написані фронтовим кореспондентом Матвієм Талалаєвським (деякі – у співавторстві із З. Кацом). Більшість із цих творів було надруковано в газеті «Сталинское знамя» (вирізки з якої також збереглися). 

Ці матеріали можуть слугувати джерельною базою для дослідження принципів радянської пропаганди і методів, що застосовувалися в радянській журналістиці під час Другої світової війни.

Твори періоду перебування в сталінських таборах (1951–1954). Без перебільшення, унікальними є матеріали, що стосуються перебування Матвія  Талалаєвського у виправно-трудовому таборі. Інтелігентна людина, письменник і фронтовик був змушений працювати прибиральником у їдальні сумнозвісного Степлагу – табору в Казахстані. Там він провів 3 з 10 років, до яких його засудило сталінське «кривосуддя». Розрадою для митця в тих важких умовах, крім листів від рідних, була творчість. Матвій Талалаєвський  разом із В. Комаровим готував концерти колективу театральної самодіяльності другого табірного пункту Степлагу до жовтневих, новорічних, травневих свят. В архіві зберігаються зошити з творами, написаними під час відбування покарання: програми та сценарії концертів самодіяльності, вірші, інсценізації творів А. Чехова.  

Рукописні табірні зошити – це не лише ілюстрація до біографії безневинно засудженого письменника Матвія Талалаєвського, а й своєрідні свідки обвинувачення тієї страшної доби. Ці матеріали мають зацікавити дослідників масових репресій проти єврейської інтелігенції 1948–1953 рр.

Листування. В архіві представлено понад 3370 листів, листівок, телеграм за 1941–1978 рр.

На особливу увагу заслуговують близько 550 фронтових листів (зокрема  листів-трикутників) і телеграм письменника до  дружини Клари Зельцман-Талалаєвської та дочки Ірини за 1941–1945 рр. (мова – рос., епізодично – їдиш). Матвій Талалаєвський писав  дружині майже щодня. Збереглися також листи-відповіді від дружини і дочки. Варті уваги й листи від читачів до Матвія Талалаєвського, його співавтора Зиновія Каца та до редакцій фронтових газет, у яких публікувалися їхні твори.  

Усі листи в той час ретельно перевірялися військовою цензурою (про що свідчать штемпелі на конвертах), і письменник не міг відверто говорити про те, що відбувалися на фронті. Однак уважний дослідник навіть поміж рядків побачить приховану правду – і про фронтові будні, і про методи радянської пропаганди, і про важке життя радянських жінок та дітей в евакуації. Листи з архіву Матвія Талалаєвського часів Другої світової війни – це унікальні документи, що привернуть увагу всіх, хто цікавиться реаліями воєнної доби, побутом та психологією фронтовиків і жителів тилових районів. 

Тих, хто досліджує літературне життя 50-х – 70-х років ХХ ст. і стосунки між представниками Спілки письменників УРСР (зокрема, її єврейської секції), зацікавлять листи до Матвія Талалаєвського від колег-літераторів. Серед відомих кореспондентів –  М. Бажан, С. Голованівський, Л. Кассіль, З. Кац, В. Коротич, Р. Лубківський, Г. Полянкер, М. Стельмах, І. Фалікман, Д. Хайкіна, Н. Лур’є, Р. Балясна, члени правління Спілки письменників УРСР (мова листів – їдиш, рос., укр..). Адресатів та адресантів близько 50 листів, написаних їдишем,  не ідентифіковано, отже, ці матеріали досі чекають на допитливих дослідників.

Документи.  Для тих, кто вивчає радянське документознавство, в архіві є чимало оригінальних матеріалів.  Найранніший документ – посвідчення про направлення Матвія Талалаєвського до Криму для переговорів з різними установами (1924). Збереглися документи, датовані 30-ми роками ХХ ст. (протоколи засідань театральної худради, посвідки про відрядження). Серед документів періоду Другої світової війни – посвідчення військового кореспондента (1941), посвідка про нагороду (1944) та ін. Увагу дослідника історії сталінських репресій привернуть документи, вилучені під час обшуку 15.11.1951 р., доповідні записки Матвія Талалаєвського до Київського обкому КПРС із «визнанням помилок у своїй творчості», довідки про вибуття з квартири та поновлення прописки. Документи, датовані 60-ми – 70-ми рр. ХХ ст., пов’язані з підготовкою до видання оригінальних творів письменника (творчі заявки, договори, кошториси, попередні угоди). 

Для театрознавців може становити інтерес документація, пов’язана з роботою Київського театру юного глядача (ТЮГу), завлітом якого Матвій  Талалаєвський був протягом багатьох років. Крім документів, в архіві представлено також інші матеріали про діяльність цього театру: афіші, програми вистав, запрошення на творчі вечори, листи, публікації в пресі. 

Наукова праця. Історикам українського театру може бути корисним дослідження Матвія Талалаєвського (у співавторстві з М. Михайловим) «Український театр оперети (Нотатки про українську оперету та її творців)» (1972). Цю наукову працю не було опубліковано за життя письменника (в архіві зберігаються негативні рецензії та листи з відмовами). Зважаючи на упереджене ставлення радянських критиків до досліджень, що стосувалися всього українського, національного, варто було б переглянути цю монографію Матвія Талалаєвського – вже з позицій сучасного театрознавства.