Борис Хандрос (1923 – 2006) – кінодраматург, письменник, заслужений працівник культури України, член Національних спілок кінематографістів і журналістів України.

Народився 25 грудня 1923 р. у с. Озаринці Подільської губернії (нині – Вінницька обл.) у родині вчителя (меламеда).  У с. Озаринці закінчив 4 класи єврейської трудової школи, в якій працював викладачем його батько. Під час Другої світової війни добровольцем вступив до Червоної армії, потім потрапив у гетто та концтабір «Печора» в Брацлаві на Поділлі, утік, був важко поранений, знову воював, зустрічав союзників на Ельбі. Після війни закінчив Київський університет, учителював у білоруському містечку Наровлі. Помер письменник у 2006 р. у Києві.

Борис Хандрос – автор сценаріїв документальних і науково-популярних фільмів: «Уроки на завтра» (1976), «Світло попереду» (1979), «Школа радості» (1980), «Коханню вірна», «Мати» (1984), «Мертві листи» (1991), кінодилогії «Михайлова гора» (1993) та ін, а також багатьох статей у наукових і періодичних виданнях. Був автором книг «Всматриваясь в лица» (1980,1990), «Новеллы о подвиге» (1983), «Смертні листи» (1993), «Местечко, которого нет» (2001, 2002). 

********************************************** 

Архівна спадщина Бориса Хандроса – це листи, документи, фотографії, рукописи творів, друковані праці (всього – понад 3000 одиниць зберігання). 

Колекція рукописів письменника потребує ретельного опрацювання літературознавцями: є велика ймовірність того, що в архіві зберігаються твори, які не публікувалися за життя Бориса Хандроса. Деякі твори представлено в кількох варіантах; збереглися також чернетки та підготовчі матеріали до них, що відкриває широке поле для текстологічних досліджень.

Рукописи творів Бориса Хандроса – цінний матеріал для науковців, які вивчають історію Голодомору та Голокосту: ці дві трагедії ХХ століття були провідними темами у творчості письменника. 

В архіві є багато унікальних матеріалів для тих, хто цікавиться темою «штетлів»: історія, життя і побут маленьких єврейських містечок, долі їхніх мешканців були предметами художніх досліджень Бориса Хандроса.

Учені-пушкінознавці знайдуть чимало цінної інформації в статтях, присвячених О. Пушкіну. Варті уваги також рукописи та підготовчі матеріали про Л. Пушкіна – рідного брата поета.

Літературознавцям, історикам і тим, кого цікавлять біографії видатних жінок, варто переглянути рукопис сценарію «Коханню вірна» (1981), а також статті й підготовчі матеріали про княгиню Н. Долгорукову – мемуаристку, одну з перших жінок-письменниць у російській літературі, дивовижна доля якої була тісно пов’язана з Києвом. 

Історикам і всім, хто цікавиться долями декабристів, їхніх дружин та нащадків, слід ознайомитися з рукописами й підготовчими матеріалами до роману «Кедр» (1992), в якому йдеться про внука декабриста С. Волконського, а також зі сценарієм «Коханню вірна» (1981), статтями й підготовчими матеріалами про М. Волконську – дружину С. Волконського.

Кіносценарії. В архіві представлено рукописи кіносценаріїв Бориса Хандроса. Вони можуть становити інтерес для кінознавців, які вивчають українське документальне й науково-популярне кіно, та дослідників вітчизняної кінодраматургії. Зокрема, це сценарії до фільмів «Михайлова гора», «Здрастуй, мамо», «Коханню вірна», «Дорога до Бабиного Яру» та ін.

Повісті: «Мор» (укр., без дати), «Голод» (укр., 1990), «Повість про Сухомлинського» (фрагмент, рос., укр.), «Смертні листи» (укр., без дати).

Романи (ці твори так і не було завершено, але збереглися фрагменти, чернетки та підготовчі матеріали): «Вдивляючись в обличчя» (рос., без дати), «Кедр» (рос., 1992).

Мала проза (оповідання, новели, казки). Збереглося понад 50 рукописів малих прозових творів  Бориса Хандроса за 1951–2003 рр., написаних українською та російською мовами: «Через терни», «У Кремлівського мрійника», «Прапор полку. Розповіді кавалериста», «Васька», «Джон», «Бібі-Гуль», «Моя війна», «Шаляпін співає “Атікву”», «Повернення млина» та ін.

Тих, хто досліджує історію української журналістики, можуть зацікавити статті, нариси, замітки Бориса Хандроса за 1952–2005 рр, мови  – рос., укр. (понад 400 одиниць зберігання, деякі твори представлено в кількох варіантах). 

Також в архіві є рукописи близько 90 інтерв’ю Бориса Хандроса з відомими діячами культури і науки за 1985–2006 рр. Серед його співрозмовників були письменник і дисидент Є. Сверстюк, академік Б. Патон, актор Б. Ступка, Н. Корольова – дочка конструктора ракетно-космічних систем С. Корольова, письменниця І. Лісова, історик П. Толочко та ін.

Листування. В архіві представлено понад 740 листів за 1953–2005 рр. (мови – укр., рос., нім., англ.). Це листи до Бориса Хандроса (від друзів, родичів, колег-літераторів, видавців) і листи самого письменника різним адресатам (зазвичай він, відправляючи листа, залишав у власному архіві його машинописну копію). 

Листування може бути цікавою джерельною базою для дослідження як біографії та творчості Бориса Хандроса, так і культурного та літературного життя в Україні у 2-й половині ХХ ст. Зокрема, вартий уваги лист-подяка Борису Хандросу від Стівена Спілберга. Багато листів збереглося без конвертів, тому сьогодні важко ідентифікувати як відправників, так і отримувачів (часто маємо лише імена: Саша, Вова тощо). Отже, постає ще одна тема для дослідження – встановити коло осіб, з якими листувався Борис Хандрос.