Родинні архіви

Описи фондів

 

Традиційно джерела особистого походження цікавлять дослідників набагато менше, ніж офіційні джерела. Проте чимало матеріалів, які мають велике історичне значення, – листи, фотографії, документи, предмети побуту – протягом багатьох десятиліть зберігаються  саме в оселях звичайних людей  і передаються у спадок нащадкам як сімейні реліквії.

Останнім часом у суспільстві зростає інтерес до генеалогії, сімейної історії та історії побуту. І на тлі такого зростання родинні архіви, безумовно, привертають увагу фахівців, оскільки містять не тільки документальні джерела (документи, фотографії), а й рефлексії людей, які були свідками чи учасниками важливих історичних подій. Родинні архіви – це унікальні свідчення епохи, тому що вони представляють особистісне сприйняття людиною дійсності, змін у суспільно-політичному та культурному житті. Матеріали родинних архівів можуть істотно доповнити відомості з джерел офіційного походження.

Родинні архіви, представлені в Центрі досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, містять матеріали, що характеризують життя і побут єврейського населення України з кінця ХІХ ст. і до початку ХХІ ст., відображаючи найважливіші суспільно-історичні події цього періоду. В архіві зберігаються листи, фотографії, документи (свідоцтва про народження, атестати, посвідчення, довідки, трудові книжки тощо), нагороди (ордени та медалі, почесні грамоти), мемуари. Переважна більшість матеріалів – оригінали, хоча архіви деяких родин представлені лише ксерокопіями або фотокопіями, що цілком зрозуміло, адже не всі нащадки були готові віддати сімейні реліквії. 

Обсяг матеріалів у кожному конкретному випадку дуже різний: від кількасот (чи навіть кількох тисяч) одиниць зберігання, як, наприклад, у найбільших у колекції Центру архівах родин Уліків-Папішів чи Шмаруків-Цибульників, до лише кількох документів. 

Інформація про фондоутворювачів також має різний ступінь ґрунтовності й докладності. Про одних людей ми знаємо досить багато –  завдяки наявним в архіві документам, автобіографіям, мемуарам або біографічним довідкам, складеним дітьми й онуками. Деякі фондоутворювачі були відомими людьми – науковцями, діячами культури тощо, серед них – кінорежисери І. Шмарук, С. Цибульник, актриса В. Улік, біохімік і генетик Р. Хесін-Лур’є, хімік Л. Ягупольський та ін. Про декого ж ми не знаємо нічого, крім імені, – як, наприклад, про автора так званих «Фронтових листів невідомого». Однак це аж ніяк не применшує цінність цих листів, що доповнюють загальну картину життя і побуту військовослужбовців та цивільного населення під час Другої світової війни.

Матеріали з родинних архівів можуть привернути увагу як науковців, що досліджують історію єврейських погромів початку ХХ ст., Голокосту, дисидентського руху, так і всіх, хто цікавиться єврейським життям, культурою, генеалогією.

У колекції Центру представлено 76 родинних архівів. Найбільшими за кількістю одиниць зберігання є: