Володимир Мельниченко (нар. 1932 р.) – художник, скульптор, архітектор, заслужений художник України, член Національної спілки художників України. 

Народився в Києві у 1932 р. Закінчив Київську художню школу ім. Т. Шевченка (1950) та Київський державний художній інститут (1957). Протягом багатьох років працював у творчому тандемі з дружиною Адою Рибачук.

Ада Рибачук (1931–2010) – художниця, графік. Член Національної спілки художників України. Почесний член Спілки кінематографістів України. 

Народилася в Києві у 1931 р., у 1957 р. закінчила Київський державний художній інститут. З 1960-х рр. працювала в галузі монументального декоративного мистецтва, живопису, графіки. Здійснила творчі поїздки по Україні, Вірменії, Росії (на півострів Камчатку, до берегів Білого, Баренцева та Карського морів). У 1979 р. у Ненецькому окружному краєзнавчому музеї (м. Нар’ян-Мар) було відкрито постійну експозицію північних робіт Ади Рибачук і Володимира Мельниченка. Померла художниця в 2010 р. у Києві.

Найвідоміші спільні роботи Володимира Мельниченка та Ади Рибачук: 

• Київський автовокзал (оформлення інтер’єрів); 
• Палац піонерів та школярів (нині Київський палац дітей та юнацтва) – оформлення інтер’єрів, створення мозаїчного басейну «Сонце, зорі і сузір’я»; 
• меморіально-поховальний комплекс «Парк Пам’яті» на Байковій горі. Ада Рибачук і Володимир Мельниченко були  авторами концепції парку, творцями залів прощання київського крематорію та  «Стіни Пам’яті», яку в 1982 р. за наказом радянських чиновників було знищено (залито бетоном) після 13 років роботи майстрів; 
• проєкт «Коли руйнується світ…», присвячений пам’яті жертв Бабиного Яру.  

В арт-колекції Центру представлено 10 автолітографій Ади Рибачук та Володимира Мельниченка: 5 робіт із циклу «Пам’ять» (1965–1982), що відображають трагедію Бабиного Яру, 3 роботи із серії «Ростов Великий» (1968), а також твори «Скоморохи» (1983), «Травень сорок  п’ятого» (1985), «ГУЛАГ» (1968).