Українське відлуння Року Чеслава Мілоша

Олег Коцарев

Триває Рік Чеслава Мілоша, яким у Польщі був оголошений 2011 рік. Але заходи, пов’язані з цією видатною постаттю поезії та культури загалом, відбуваються не лише у Польщі, а й в Україні.

У Києво-Могилянській академії відбулася презентація книжки українських перекладів есеїв Чеслава Мілоша «Велике князівство літератури» (видавництво «Дух і Літера» за підтримки Польського інституту). Як зазначила Оля Гнатюк, це «справжня енциклопедія культури ХХ століття». До книжки ввійшли роздуми поета над літературою, свободою, відносинами між країнами, ідентичностей, культур, над тими питаннями, які хвилювали його протягом цілого життя.

— Дуже важливо, — сказав Костянтин Сігов, — зокрема й для українського читача, що Чеслав Мілош завжди прагнув поєднати культуру своєї батьківщини, тихої литовської провінції, з усесвітнім, універсальним, однаково цінуючи й перше, й друге.

Організатори презентації — Центр польських і європейських досліджень Могилянки —показали присутнім невеличкий фільм «Зустрічі з Чеславом Мілошем», де про досвід спілкування з ним розповідають діячі сучасної польської культури, а сам поет декламує кілька своїх творів.

Також з’явився аудіодиск, на якому Сергій Жадан і Тарас Прохасько начитують у музичному супроводі ансамблю Nostri Temporis свої переклади віршів Чеслава Мілоша.

І, як повідомила заступниця директора Польського інституту Анна Лазар, до кінця 2011 року вийде друком нова антологія перекладів поезії Мілоша. Вірші для перекладів добирали сучасні молоді польські поети, а переклади робили молоді українські поети. Це, звичайно, має додати проектові експериментальності, накреслити цілу мережу перетинів поезійних і перекладацьких концепцій, індивідуальних контекстів.

Узагалі, в поезії творчість Чеслава Мілоша можна вважати одним із символів ХХ століття. Цей автор пережив чимало характерних для свого часу ідеологічних, естетичних мутацій (чого варті хоча б його спогади в нещодавно перекладеній українською «Абетці» про те, як він із друзями в молодості сперечався, яка рима є більш пролетарською). У його віршах поєднались оголена сюжетність, притча, напруга екзистенційних моментів, метафоричність, спокій і експеримент, лагідність і епатаж. Тому читаючи його, ми згадуємо, вшановуємо, осмислюємо цілу епоху в історії літератури. А, можливо, навіть робимо висновки.

День, №180-181, 7 жовтня 2011