Рецензія на книгу “Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу”

«Єврейська муза» в українських перекладах з їдишу

Оксана Левицька

Видавництво «Дух і Літера» вже вдруге пропонує українському читачеві антологію єврейської поезії. Перше видання було здійснене 2007 року, 2011 року — книгу перевидано вдруге із доповненнями і змінами.

О музо єврейська! Писання й ридання,
Мов мамині сльози гіркі,
У долі сирітській надія остання
В далекі голодні роки!..
Роза Ґольдштейн

…Через мовний цивілізаційний бар’єр єврейська (їдишистська й не тільки) поезія є своєрідним „замкненим садом” для неєврейських (а часто-густо і для нинішніх єврейських) читачів. Сподіваюся, що пропонована антологія послугує для тих, хто читає українською, хвірткою до цього саду.
Велвл Чернін

Антологія вийшла за сприяння Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Центру досліджень єврейської історії та культури. Укладачі антології — люди, які мають безпосередній стосунок до літератури: доктор Велвл Чернін — поет, перекладач, викладач літератури їдиш у кількох університетах; Валерія Богуславська — відома письменниця і перекладач.

Основний зміст антології складають біографічні довідки та поетичні твори 94-х єврейських поетів, які творили їдишем. Для представлення перекладів поезії з їдишу, мабуть, антологія є найвідповіднішим із видів літературно-художніх видань, бо дає змогу відібрати найкращі тексти і впорядкувати їх якнайкраще. Зміст цієї антології зумовили два чинники: кращі поетичні твори і їхні кращі переклади українською. Така концепція відображена у назві: «Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу» і певною мірою виправдовує вибір тих чи інших оригінальних творів, адже багато поезій досі чекають свого перекладача. Співупорядник книги Валерія Богуславська зокрема пише, що «упорядники намагалися представити не тільки провідних поетів, а й першокласних перекладачів, надаючи по змозі, перевагу саме таким перекладам» (с. 70).

Антологія не лише презентує самі поетичні тексти, а й подає досить широке уявлення про представлену літературу для непосвячених. Розлога вступна стаття Велвла Черніна розкриває історію розвитку єврейської поезії, написаної мовою їдишу. Історія ця непроста, її на відміну від багатьох інших літератур знають лише поодинокі дослідники. Велвл Чернін розпочинає свій екскурс від передісторії, пов’язаної з ТАНАХом, через середньовічну поезію єврейських поетів, яка вважається «золотою добою єврейської поезії», а особливо її драматичний розвиток і досягнення у ХХ столітті «на тлі загостреної мовної ідеологізації єврейського літературного процесу» і «прорив поезії мовою їдиш у „високі жанри”» і аж до сучасного часу. Для належного розуміння історії літератури мовою їдишу, автор статті пропонує стислу історію розвитку й побутування цієї мови (яку вважали то діалектом, то «низькою» мовою, то «жаргоном» («поетичним» жаргоном, як у вірші Моріса Вінчевського), особливостей її співіснування з івритом. У передмові простежено також внесок окремих поетів чи прозаїків у становлення мови, її розвиток як літературної.

Свою передмову до видання Валерія Богуславська назвала «Українська хвіртка у замкнений сад». Саме через цю хвіртку вводить читача до невідомого саду їдишської поезії. Авторка наголошує на закономірності видання такого збірника, проводить паралелі між долями, мовами, літературами обох народів — українського і єврейського («чи не побачить читач, як у дзеркалі, власні проблеми — утвердження повноправності рідної мови…» (с. 64)), перегук між творчістю окремих українських поетів, окремими темами, мотивами, образами.

Зауважує авторка передмови й те, що «українські переклади часто-густо відрізняються більшою точністю і глибшим проникненням у внутрішнє життя вірша, ніж аналогічні російські» (с. 68). Вражаючим є перелік імен перекладачів: Іван Франко, Григорій Кочур, Микола Лукаш, Павло Тичина та інші (усього 44 імені перекладачів).

Поетичний текст книги доповнюють 16 сторінок ілюстрацій. Це ілюстрації до творів Шолом-Алейхема, роботи Марка Шагала, обкладинки видань Переца Маркеша, Ізі Харика, портрети Урі-Цві Ґрінберґа, сторінки окремих видань поетичних збірок і часописів, фото окремих поетів і колективні, зокрема велике фото із Всесоюзної ради єврейських письменників 1934 року та ін. Обкладинку книги оформлено зображенням однієї із робіт знаної скульпторки Ольги Рапай, альбом із роботами якої теж побачив світ у видавництві «Дух і Літера» 2007 року.

Видання доповнюють також стислі біографічні довідки про перекладачів; два іменні покажчики: історичних імен і прізвищ та біблійних, міфологічних і літературних персонажів; а також бібліографічний список (проте, щоб читач зміг ним належно скористатися, йому бракує впорядкованості і у змісті, і у формі — за таким списком важко відшукати публікації окремих поезій, майже неможливо здогадатися до чийого тексту відсилають упорядники, вказуючи лише назву, рік і номери журналів).

Ця величезна праця перекладачів, упорядників і видавців уже увійшла в історію літератури і видавничого процесу як єдина книга, що презентує поезію мовою їдиш у кращому українському озвученні і представленні українському читачеві. Сподіваюся, що, своєю чергою, український читач не залишиться байдужим до цієї ще так мало відомої поетичної сторінки єврейського народу, народженої у різний час, різних куточках світу (але неодмінно пов’язаних із Україною), різних жанрах, із різними мотивами, об’єднані мовою їдиш (в оригіналі) і українською (у перекладі).

Книгобачення, 03.07.12