Підготовка видання путівника «Євреї в Україні: пам’ятки історії та культури»

Керівники: Леонід Фінберг, Маргарита Єгорченко

Цей путівник – перша спроба об’єднати під однією обкладинкою працю багатьох дослідників єврейської історії в Україні. Путівник побудовано за географічним принципом: для кожної області України ми виділили окремий розділ, де розглянули історію єврейської громади обласного центру, а також населених пунктів із багатою єврейською спадщиною.

Основну увагу читачів буде зосереджено на культурних здобутках єврейських громад. Історичний нарис подано окремо у вступній статті, а в кожному розділі історичні події подаються як тло, контекст для пояснення різних культурних феноменів.

Розділи путівника вийшли неоднорідними, так само, як відмінною була історія єврейських громад в різних регіонах України. Пов’язано це з тим, що у багатьох колишніх єврейських містечках не залишилося майже жодних матеріальних слідів єврейської історії, однак вона була такою насиченою, що не згадати їх неможливо. Разом із тим, на щастя, у багатьох великих українських містах (як-от Київ, Харків, Одеса, Львів та інших) можна проводити тривалі екскурсії з оглядом пам’яток єврейської історії.

Окрему увагу в путівнику приділено персоналіям – видатним єврейським письменникам, поетам, громадським лідерам, меценатам, релігійним вчителям і Праведникам. Дехто з них побіжно згаданий у путівнику, декому присвячено окремі сторінки.

Вирішено окремим розділом виділити історію Шоа на території України – тут ми у загальних рисах розповіли про місця трагедії, її масштаби, пам’ять про ці трагічні події у сучасній Україні, українських Праведників народів світу.

Сучасне життя українських єврейських громад висвітлено пунктирно наприкінці кожного розділу. Основну уваги ми приділимо культурним та освітнім інституціям, мистецтву, релігійним організаціям.

Книга буде цікавою студентам, що вивчають юдаїку, історію, етнографію, а також всім, хто цікавиться матеріальною та духовною спадщиною євреїв на території України.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

💡Залишається менше місяця до онлайн-фестивалю Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні. А ви вже підписалися на сторінку події?

💡Незабаром ми опублікуємо програму заходів. А поки що анонсуємо учасників та події. На відкритті фестивалю 24-го вересня будуть присутні Леонід Фінберг та Петро Рихло. Відбуватимуться читання поезії Пауля Целана, презентація книги Петра Рихла про Целана та презентація фільму про поета.

💡Ще більше інформації повідомимо згодом. А ви поки що підписуйтеся на сторінку події Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні
та записуйте у свій гугл-календар чи записник 24-26 вересня як дні присвячені фестивалю.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

ПОТОЙБІЧ

Лиш за каштанами – широкий світ.
Звідтіль на крилах хмар шугає вітер,
комусь ночасми спати не дає,
понад каштани хоче з ним злетіти:
“У мене папороть і наперстянка є!

Лиш за каштанами – широкий світ…!”

Тоді сюрчу я тихо, мов цвіркун,
і до крила його торкнутись хочу:
мій спів його так щільно огорта!
І знов я чую шепіт серед ночі:
“У мене – простір, в тебе – тіснота…”

Тоді сюрчу я тихо, мов цвіркун.

Коли ж пітьма укриє небозвід,
й на крилах хмар нагряне знову вітер:
“У мене папороть і наперстянка є!” –
й понад каштани схоче знов злетіти, –

я відчиню йому вікно своє…

Лиш за каштанами – широкий світ.

Пауль Целан

Переклад з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

Анонсуємо ще одну частинку нашого фестивалю “Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні” – виставку “Полічи миґдаль” берлінської художниці Гельґи фон Льовеніх за мотивами творів Пауля Целана.

Переклад віршів з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

“Пауль Целан не належить до тих поетів, для яких сфера музики була універсальною стихією, котра за своєю релевантністю не поступалася б їхнім суто літературним зацікавленням. Так само й вірші поета не можна, з суто евфонічного погляду, віднести до надто мелодійних витворів, особливо його пізні поезії, позначені граничним редукціонізмом і свідомим запереченням всякого натяку на милозвучність – переконаний Петро Рихло.

І все ж музика супроводжувала його упродовж усього життя, що зафіксовано в наявних біографіях поета, спогадах про нього, листуванні з численними кореспондентами, як, зрештою, і в багатьох поетичних текстах, які тією чи іншою мірою пов’язані зі світом музики і часом демонструють звукові фігури, алітерації, асонанси, себто такі звучання, котрі інколи разом із надто розмашистим чи більш стриманим ритмом розчиняють ці вірші в лоні чистої музики.

Вже дитячі роки поета наснажені музичними враженнями – співанням обрядових єврейських пісень у родинному колі, що належало до давньої традиції східноєвропейських євреїв. Так, біограф Целана І. Халфен змальовує сцени родинного шабату, під час яких нерідко звучали сакральні єврейські мелодії: “У дідуся Шраґера традиційно святкувалися суботні вечори. Пісня “Гавдала”, яка була покликана відділяти святу суботу від профанних буднів, діти співали разом зі старшими. Традиційна мелодія давала Паулеві рідкісну нагоду продемонструвати свій добрий слух і гарний співочий голос. Часом суботніми вечорами вони йшли також до дідусевого брата, Ізраеля Шраґера, де до хору долучалася і його внучка, маленька Зельма Меербаум-Айзінґер”. Цілком можливо, що саме під час цих релігійно-ритуальних співів у матері Пауля й народилася честолюбна думка про те, щоб дати своєму синові музичну освіту.

“Бабуся Зельми, – продовжує І. Халфен, – акомпонувала юним співакам на роялі. Музикування у Шраґерів пробудило у матері Пауля спомин про давню дитячу мрію, яка ніколи так і не стала дійсністю. Отож тепер слід було принаймні підтримати музичне обдарування її сина, і позаяк рояль був непосильним фінансовим тягарем, то вирішили придбати дешевший інструмент. Ось так у домі з’явилася дитяча скрипочка й було запрошено домашнього вчителя музики, що мешкав по сусідству. Нотний пульт упродовж багатьох місяців стояв на невеличкому вільному п’ятачку в тісній кімнатці, що виконувала роль спальні й вітальні. Проте читання нот не приносило Паулеві відчутної втіхи, й незважаючи на добрий слух, він не демонстрував, ніяких успіхів у навчанні. Гра на скрипці також виявилася примусом! На велике розчарування матері, від навчання музики довелося відмовитися”.

Звісно, це не означало, що його музичне виховання на цьому завершилося. Існувало чимало інших форм знайомства з музикою, однією з яких були концерти класичної музики в залі Музичного товариства (нині філармонія). Тут Чернівці мали давні й багаті традиції, які старанно плекалися мешканцями, – свого часу в місті гастролювали такі видатні виконавці світового рівня, як Ференц Ліст, Артур Рубінштейн, Енріко Карузо, Федір Шаляпін та ін. Неодноразово у міжвоєнний час на сцені Музичного товариства виступав знаменитий буковинський тенор, який завдяки берлінському радіо став усесвітньо відомим співаком, “німецький Карузо” Йозеф Шмідт. Як згадує подруга дитячих літ поета Мальця Фішман-Каве, в Чернівцях у той час гастролювали чимало інших відомих музикантів, як-от, Джордже Енеску, Жак Тібо, Жанетт Нізет та ін., на концерти яких вона ходила разом з Паулем.”

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.