Віктор Гукайло (нар. 1948 р.) – живописець, ілюстратор, графік, сценограф, дизайнер.
Віктор Гукайло народився у 1948 р. у Києві, де живе й працює дотепер. Навчався на графічному факультеті Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова (1967 – 1973). З 1973 р. – учасник численних художніх виставок. Член Спілки художників України (з 1982 р.).
******************************************************
Художник співробітничав із видавництвами «Веселка», «Довіра», «Дніпро», «Радянська школа» і «Вища школа». Брав участь в оформленні журналів «Малятко» і «Барвінок». З 1993 Віктор Гукайло – головний художник Київського державного лялькового театру. Нині Віктор Гукайло плідно співпрацює з видавництвом «Дух і Літера». Зокрема, він був ілюстратором книги «Дитя людське» (2007), до якої ввійшли вибрані твори видатного польського письменника, лікаря і педагога Януша Корчака.
Віктор Гукайло був головним художником музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» та музею АТО «Шляхами Донбасу» (обидва – у м. Дніпрі).
Роботи митця зберігаються в Національному Художньому Музеї України (Київ), Державній Третьяковській галереї (Москва), Бердянському художньому музеї (Запорізька область), Ізмаїлівській картинній галереї (Одеська область), у приватних колекціях.
Віктор Гукайло віддає перевагу нестандартним образним рішенням. У своїх картинах художник використовує фігуративне й абстрактне формоутворення, а також мову знаків і символів, які викликають у глядача безліч асоціацій, зокрема з творами С. Далі і П. Пікассо. Основні техніки – монотипія, пастель, акварель, друк на тканині, змішана.
В арт-колекції Центру зберігаються картини Віктора Гукайла, ескізи, афіші виставок за 1986–2019 рр. (близько 70 одиниць зберігання).
Однією із центральних у творчості митця є тема штетлів. Митець намагається реконструювати і донести до глядачів світ, який давно зник, але пам’ять про нього й досі жива. Символічне відтворення цього світу представлено, зокрема, у книзі в одному екземплярі «Штетл», альбомі «Штетл: замальовки під час експедиції “Коріння”», 3 картинах із циклу «Штетл» (2002).
Мистецтвознавців і всіх шанувальників сучасного живопису також можуть зацікавити картини із циклів «Арена» (2000), «Сцена» (2000), «Ковчег» (2001), ескізи робіт для музею «Пам’ять еврейського народу і Голокост в Україні» (Центр «Менора», м. Дніпро), серія робіт «Мистецькі імпровізації на теми афоризмів Станіслава Єжи Леца» (2006) та інші твори, деякі з яких не мають назв.