Євген Сверстюк – Валерія Андрієвська: Листування (у 2 томах, 3 книгах)

До книжки увійшло листування літературознавця, есеїста, одного з лідерів руху опору 1960-х Євгена Сверстюка (1928–2014) з його дружиною Валерією Андрієвською (нар.  1938), психолінгвістом, співробітницею Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Епістолярій, що склався упродовж 12 років, з одного боку, в політичних таборах і на засланні, з іншого – в умовах радянського Києва, є детальним описом повсякдення та чуттєвого досвіду адресатів і вповні передає суспільну атмосферу того часу.

Характерна особливість листів – уміння авторів стати над життєвими обставинами, вірність справжнім, непроминальним цінностям. Дуже світлі і психологічно виважені, вони слугували як внутрішнє опертя і захисний щит, як спосіб творчої реалізації і життєдайного спілкування духовно споріднених людей. (more…)

Євген Сверстюк. Зерна українсько-ізраїльської солідарності (1977)

Джерело: Дисиденти: Антологія текстів / за ред. Олексія Сінченка. – Київ: Дух і Літера, 2018. – С. 494–500.

Історія табірного побуту дисидентів в листуванні Євгена Сверстюка, – Олексій Сінченко

У програмі  “Дух і Літера” на Ukrlife TV літературознавець, кандидат філологічних наук Олексій Сінченко представив тритомне видання листування Євгена Сверстюка з його дружиною Валерією Андрієвською, у якому віддзеркалено дух епохи та побут діячів українського дисидентського руху.

“Маємо думати сьогодні, хто буде моральними авторитетами завтра”: Інтерв’ю Леоніда Фінберга журналу “Країна”

Вибори цього року – іспит для суспільства: зможемо тверезо оцінити наші можливості чи підемо за популістами? У ХХ столітті ми його не склали й отримали крах, – каже видавець Леонід Фінберг.

Джерело: Країна. – 2019. – № 4 (31 січня).

21 січня в Києві вперше за незалежності відкрили барельєф главі Директорії УНР Симону Петлюрі. Як охарактеризуєте цю подію?

– Це етап, коли визнаємо не російську, а власну версію історії. Для мене Петлюра – інтелігент, який узяв на себе відповідальність у складні часи. Він багато зробив, щоб відбулась Українська держава. Але обставини були потужнішими за його волю. Не зміг зупинити божевілля хохлократії (від слів “охлократія” – влада натовпу і “хохол” – несвідомий українець. – Країна). У післявоєнне зубожіння більшовики обіцяли поділити все багатство. Зупинити тих, хто повірив у ці нереальні соціалістичні утопії, було неможливо. Тверезих голосів не почули. Сьогодні нам теж це загрожує. (more…)

Діалог під наглядом: епістолярії Євгена Сверстюка на «Книжковому арсеналі»


Інтимний діалог на трьох – листування колишнього радянського політв’язня Євгена Сверстюка з дружиною Валерією Андрієвською під час перебування дисидента в ув’язненні презентували у рамках «Книжкового арсеналу» у Києві. Цього тижня представили перший том, до осені планують видати другий.

Перший том видання «Євген Сверстюк – Валерія Андрієвська. Листи в неволі» присвячений періоду з 1973 до 1978 року, коли Сверстюк відбував покарання в таборах у Пермській області. Другий том, який планують видати до осені, – періоду заслання у 1979-1983 роках.

«Це буде перша книга, де життя в ті жахливі часи, коли пан Євген був чи в засланні, чи в тюрмі, буде представлена як діалог із його дружиною, як діалог людей, які підтримували один одного впродовж років і десятиліть», – розповів головний редактор видавництва «Дух і літера» Леонід Фінберг.

За цей період Євген Сверстюк і Валерія Андрієвська написали одне одному близько 600 листів.

«З чого все почалося – одного разу, одного вечора, перебуваючи у помешканні Євген Сверстюка, це років 2 тому – вже пан Євген тоді відійшов у кращі світи, я побачила на журнальному столику один друкований аркушик і почала читати… – згадує упорядник проекту Олена Голуб. – Прочитавши рядки, мене пройняла блискавка – це ж розкішне листування, яке має бути видане».

Третій читач – КДБ

Редактор книги Олексій Сінченко акцентує: видання є насамперед науковим, текст супроводжується покажчиками та коментарем. Книга, за словами Сінченка, є своєрідною енциклопедією побуту у 12-річному вимірі, вона «насичена голосами часу, атмосферою».

«Сверстюк колись говорив, що листування зеків – це специфічне листування, – зазначає редактор. – Тому що в абсолютно прозорому тексті, де актуалізовані якісь побутові деталі, йдеться насправді про речі, які дуже важко вловити нам, незаангажованим читачам. В цих прозорих текстах багато напівтонів. І в цьому листуванні завжди був присутній третій – це КДБ, яке прочитувало ці листи».

Упорядник проекту Олена Голуб звертає увагу на те, що свої листи до дружини Євген Сверстюк не починав з «Добрий день, мої любі!» чи «Здраствуйте!», а вміщував якийсь філософський роздум. «У звертанні до сина чи доньки він сприяє формуванню морально-етичних критеріїв, літературного і загалом художнього смаку: «Вдома треба вчити нашу доньку дивитись на нашу бібліотеку. Наприклад, от у 6 томах Кант, татів філософ, він вчить ідеалізму…» – розповідає Голуб із посиланням на епістолярії.

Редактор Олексій Сінченко розповідає, що у листах практично нема мови про всі ті труднощі, яких довелося зазнати Сверстюку в ув’язненні. «Скільки разів він брав участь у голодуванні, скільки разів він потрапляв в карцер, скільки разів він позбавлявся побачення з дружиною – і це все ніби виноситься в лапки, але гіпертекст дає можливість це актуалізувати», – каже Сінченко.

Ще один колишній політв’язень, публіцист Мирослав Маринович розповів, що на 36-й зоні, де Євген Сверстюк відбував покарання, була спеціальна кімната, де у вільний час в’язням дозволяли читати й писати. «Пан Євген не просто сидів – він царював у тій кімнаті. Він клав перед собою папір, він священно діяв. Знаєте, він так писав – важко передати словами це враження від його писанини», – пригадує Маринович.

У 1972 році Євгена Сверстюка заарештували за поширення самвидаву і засудили до 7 років таборів і 5 років заслання. У незалежній Україні – один із учасників ініціативної групи «Першого грудня».

Євген Сверстюк помер у грудні 2014 року.

Наталія Петрук

Джерело: Радіо Свобода. – 2017. – 19 травня.