Створення Віртуального музею Василя Стуса

Керівники: Дмитро Стус, Олексій Сігов, Леонід Фінберг

 

Постать Василя Стуса, як мало кого іншого, дає для цього багатий матеріал, адже поет був причетний до всіх найважливіших процесів і больових точок нашої історії в другій половині минулого століття. Віртуальний музей представлятиме історію життя і творчості Василя Стуса в контексті історичних, політичних і культурних подій ХХ століття, показує його особистість через репліки друзів і ворогів, рукописи і речі, вчинки і щоденникові записи, живі голоси й мистецькі інтерпретації.

Віртуальний інтерактивний музей – це вікно в приватний світ людини і водночас – частина великої історії, що складається з мікроісторій реальних людей. У Віртуальному музеї автори планують показати, як XX століття впливало на формування Василя Стуса і як сам поет впливав і продовжує впливати на український соціум своїми творами, вчинками і, врешті, самою присутністю. Такий погляд на історію дає змогу глибше зрозуміти причини того, що відбувається в Україні та її культурі сьогодні, а також запропонує молоді приклади пошуку себе у світі.

Музей Василя Стуса існуватиме у віртуальній формі: кожен відвідувач зможе побачити Стусові рукописи, приватні речі та фотографії, почути його голос та найцікавіші мистецькі інтерпретації його творчості. Передбачено й зворотний зв’язок із відвідувачами, – старшокласниками, студентами, вчителями та викладачами – аби пріоритетно висвітлювати та пояснювати найцікавішу для них інформацію.

Розробка концепції та підготовка до видання Антології текстів українського дисидентського руху

Керівник: Леонід Фінберг

 

За роки незалежності України чимало було зроблено для осмислення українського дисидентського руху 1960-80-х років. Вийшли друком численні збірки творів Василя Стуса, Валерія Марченка, Зиновія Антонюка, Миколи Руденка та інших. У видавництвах «Смолоскип», «Фоліо», «Дух і Літера» тощо було видано вражаючі книги спогадів Мирослава Мариновича, Семена Глузмана, Зиновія Антонюка, Йосифа Зісельса, Світлани Кириченко, Василя Овсієнка та інших.

З’явилося декілька досліджень про історію дисидентського руху. Водночас усі ці видання є першоджерелами, важливими для сучасників подій, але не орієнтованими на наступні покоління. Адже фундаментальні книги, як правило, читають про свій час, а інші періоди історії людей (не дослідників) цікавлять менше. Але надзвичайно важливо, щоб етос та дискурс, концепти та тези українського дисидентського руху стали значимими для наступного покоління.

Для цього той масив текстів, який склався дотепер, необхідно було впорядкувати, систематизувати та представити для наших молодших сучасників. Саме сьогодні, на новому історичному етапі, після подій Майдану, стало можливим і більш глибоке осмислення дисидентського руху як передісторії мужності героїв Майдану та війни на сході України.

У світовій практиці існував відповідний досвід: книги, які описують найбільш значимі події національної історії, видаються у вигляді антологій. Така антологія текстів «Дисиденти» («Дух і Літера», 2018) і стала результатом цього проєкту.

Дмитро Стус. Василь Стус: життя як творчість

Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя
перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета – Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує високий науковий та белетристичний стилі. Пропонована книга – це Василь Стус очима дослідника і сина на тлі «запізнілого націєтворення». (more…)