Оля Гнатюк. Відвага і страх

Нам звикле від минулого тікати – забувати болі, пригадувати радості. Часом, свій біль пригадуємо з образою – роз’ятрюючи незагоєні рани. Тому, мабуть, книги з історії читаються тяжко – з важким диханням, тягуче і здебільшого беземоційно (бо ж бережемо свій внутрішній спокій).
Та бувають книги, що перетворюють історію на дещо ближче – книги, в яких не чуємо подиху холодних туманів Лети. Є книги, що в них історія стає особистим переживанням, в яких історія – ніжно-ностальгічно чи болюче, та все ж горнеться до серця. Книги-історії, де кожна літера – то виписана особиста історія, що мозаїкою була вписаною в контекст світової. Такою є книга пані Олі Гнатюк«Відвага і страх». (more…)