“Маємо думати сьогодні, хто буде моральними авторитетами завтра”: Інтерв’ю Леоніда Фінберга журналу “Країна”

Вибори цього року – іспит для суспільства: зможемо тверезо оцінити наші можливості чи підемо за популістами? У ХХ столітті ми його не склали й отримали крах, – каже видавець Леонід Фінберг.

Джерело: Країна. – 2019. – № 4 (31 січня).

21 січня в Києві вперше за незалежності відкрили барельєф главі Директорії УНР Симону Петлюрі. Як охарактеризуєте цю подію?

– Це етап, коли визнаємо не російську, а власну версію історії. Для мене Петлюра – інтелігент, який узяв на себе відповідальність у складні часи. Він багато зробив, щоб відбулась Українська держава. Але обставини були потужнішими за його волю. Не зміг зупинити божевілля хохлократії (від слів “охлократія” – влада натовпу і “хохол” – несвідомий українець. – Країна). У післявоєнне зубожіння більшовики обіцяли поділити все багатство. Зупинити тих, хто повірив у ці нереальні соціалістичні утопії, було неможливо. Тверезих голосів не почули. Сьогодні нам теж це загрожує. (more…)

Ольга Рапай-Маркіш: життя і творчість

Книга про скульпторку Ольгу Рапай-Маркіш (1929–2012), одну з найвідоміших постатей в царині української кераміки, розповідає про неї та її творчість. Донька розстріляного у справі Єврейського антифашистського комітету поета і драматурга Переца Маркіша і репресованої як «член родини зрадника Батьківщини» філолога Зінаїди Йоффе, падчерка розстріляного за «український націоналізм» мовознавця і перекладача Бориса Ткаченка, Ольга сама пережила заслання і поразку в правах. Вона розділила трагічну долю безлічі своїх сучасників. Сам світ її робіт у дивний спосіб суперечить її біографії, ніби кидає їй виклик – і водночас є невіддільним від її долі. (more…)

Дебора Фогель. Акації квітнуть: Монтажі

Збірка есеїв, «монтажі», як її називала Дебора Фоґель, постала не тільки з листувань (сьогодні зниклих) із Бруно Шульцом, але і з її власних, оригінальних естетичних теорій. Фоґель захоплювалась конструктивізмом у живописі та модернізмом у літературі, але глибоко в душі залишилась митцем-ліриком. Своїм текстам вона старалась надати рис газетного репортажу, композиції, складеної з окремих швидких знимків, таких, що наче не зазнали відбору. Її герої, навмисно схематичні і схожі на манекенів, гуляють вулицями вигаданого, геометричного міста, яке нагадує то Париж, а то Львів. (more…)

Написання посібників з історії та мистецтва євреїв України для єврейських шкіл

Керівники: Леонід Фінберг, Наталя Риндюк

Сьогодні в єврейських школах України практично відсутні навчальні матеріали, які б
висвітлювали історію та мистецтво єврейської громади, яка впродовж століть проживала на наших теренах. Школярі вивчають єврейську історію західної цивілізації, а про події в
Україні не знають практично нічого окрім погромів та Голокосту.

Мета проекту – змістити акценти викладання історії та мистецтва євреї України,
продемонструвавши довгу історію співжиття та українсько-єврейських взаємин, а також
надзвичайно багату культурну спадщину євреїв України.

Андрій Пучков. Просто неба: Київські нариси

Книжка складається з трьох блоків, об’єднаних однією матерією, – Києвом і навколо, де місто немовби звивається у кокон «навколо».

Перший блок – «Київ і земля» – про водичку, небо, рух, пташок і війну. Себто погляд довкола себе (головне дієслово тут – «озиратися»), догори й донизу, влітку і взимку, зосліпу й пильно. Другий блок – «Київ і слово» – про те, як київська професура межі ХІХ-ХХ століть втелющувала класичні знання в напівпорожні студентські голови, інфіковані свободою та революцією, і як вона при цьому поводилася, щоб залишитися на сторінках історії. Себто: визгін наукових смислів на рівні пори розквіту київської розумової культури. Третій блок – «Київ і камінь» – про міські обриси й тексти в цих обрисах. Себто: придивляння до міста з різних ракурсів. Тут між Андріївським узвозом і творчим підйомом архітектора Йосифа Каракіса – буферним шаром – нарис про нарис «Київ» Осипа Мандельштама, що недалеко впав від його «Каменя». (more…)