Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

Додано by

CORONA

Осінь ласує в мене з руки своїм листям: ми подружилися з нею.
Ми вилущуєм час із горіхів і вчимо його знову ходити:

Час вертає назад у свою шкаралущу.

В люстерці – неділя,
у маренні спиться,

уста кажуть правду.

Мій погляд блукає до лона коханої:
наші очі стрічаються,
ми шепочемо темні слова,
ми кохаємось палко, як мак і пам’ять,
ми спимо, наче вина у мушлях,

як море в кривавому місячнім сяйві.

Ми стоїмо край вікна обійнявшись, вони з вулиці нас розглядають:
вже час, щоби знати!
Вже час, щоб каміння навчилось цвісти,
щоб забилося серце в тривозі.

Вже час, щоб настав-таки час.

Вже час.

Пауль Целан

Переклад з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
Comments are disabled