Виставка «Пам’ять Яру»

Додано by

Виставка «Пам’ять Яру» проходила в Музеї Києва з 23 вересня по 23 жовтня 2011 року

При створенні виставки використано матеріали:

  • Галузевого Державного архіву  Служби безпеки України
  • Державного архіву Київської області
  • Музею історії м. Києва
  • Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства
  • Приватних колекцій В. Мельниченка та В. Борисенка

Куратори виставки:

  • Зав. відділу Музею історії м. Києва Тетяна Євстаф’єва,
  • Директор  Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Леонід Фінберг

Дизайнер експозиції – Олександр Ходченко

Виставку організовано завдяки матеріальній підтримці  Американського   єврейського  розподільчого комітету «Джойнт» в Україні

За Бабий Яр нет меры искупленью.
И меры мести не изобрести
Будь проклят тот, кто Яр предаст забвенью.
Будь проклят тот, кто скажет мне «прости»
Микола Бажан

Виставка «Пам’ять Яру» організована до 70-річчя від початку трагедії у Бабиному Ярі.

Це урочище в Шевченківському районі – одне з найбільших на території Києва (довжина близько 2,5 км, глибина від 10 до 50 м) і пролягає від сучасної вулиці Дорогожицької до Куренівки (вулиця Фрунзе).

Бабин Яр і в Україні, й у світі означає значно більше, ніж топографічна назва, та є одним із найтрагічніших місць часів Другої світової війни. Назва цього київського яру стала  символом людського горя і трагедії. У літописі Єврейської катастрофи (Шоа), саме з цією київською місцевістю часто пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону. Якщо в країнах Європи, що були завойовані, ще на початку Другої світової війни фашисти влаштовували єврейські квартали – ґето, для поступового винищування їхніх мешканців, – то на радянській території євреїв вбивали спеціально створені для цього айнзацгрупи.

Мета виставки – показати, як суспільство увічнювало трагедію Бабиного Яру, висвітлити ставлення влади та суспільства до пам’яті про Бабин Яр у контексті історії України в 40–90-х роках ХХ ст. На виставці представлено перші ескізні проекти пам’ятника до трагедії Бабиного Яру – архітектора Олександра Власова і скульптора І. Круглова – 1945 р., ескізний проект пам’ятника, створений скульптором Адою Рибачук і архітектором Володимиром Мельниченком (1966 р.), під назвою «Коли руйнується світ» та проект архітектора і художника Бориса Лєкаря. 29 вересня 1966 року відбувся несанкціонований мітинг пам’яті жертв Бабиного Яру, в якому взяли участь і виступили активісти єврейського руху, а також письменники Віктор Некрасов, Іван Дзюба, Борис Антоненко-Давидович. Експонуються унікальні фотографії цього мітингу, зроблені співробітниками «Укркінохроніки» оператором Едуардом Тімліним та режисером Рафаїлом Нахмановичем; демонструються фотокартки покладання вінків до умовних могил  своїх рідних, що починаючи з другої половини 1960-х років організовували єврейські та неєврейські активісти з усієї країни, які приїздили до Києва, щоб вшанувати пам’ять загиблих у Бабиному Ярі. Вперше подаються документи з архівів Служби безпеки України та Державного архіву Київської області про реакцію влади на ці події. На виставці представлені книжки, документи, автори яких не могли мовчати, не могли змиритися з політикою влади.

Історія увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру демонструє протистояння громадян, які прагнули зберегти пам’ять про трагічні події, і держави, яка прагнула ці події приховати.

Усі книги

Comments are disabled