Yanina Hesheles. Through the eyes of a twelve-year-old girl

Ця книга – документальна оповідь, врятованої з Янівського ґето Яніни Гешелес. Спогади Яніни є самоцінними і вкрай важливими, адже це розповідь однієї з небагатьох, кому пощастило вижити. Однак ще більшу цінність спогадам надає те, що вони були написані одразу ж після того, як дівчинка опинилась на волі, з «фотографічною точністю дитячої пам’яті», як пише у передмові проф. Ярослав Грицак. Розповідь Яніни – це не тільки її особиста історія, це також портрети діячів єврейської громади та членів польської таємної організації «Жеґота», що організовувала рятування в’язнів ґето. Читач отримує можливість зрозуміти історію Яніни Гешелес як одну з доль страшного лихоліття. Книгу відкриває передмова Марії Гохберґ-Мар’янської, редактора польського видання. За тим вміщено текст Ярослава Грицака, підготовлений спеціально для українського видання. Читачеві пропонується подорож в історію довоєнного Львова – міста поляків, євреїв, українців та їх взаємовідносин, осмислення трагедій Голокосту та Другої світової війни науковцем ХХІ століття. Після тексту спогадів вміщено сучасний текст Яніни Гешелес, громадянки Ізраїлю – «Епілог: повернення до Львова». Вона розповідає про своє подальше життя, а також про відчуття, які охоплюють її в очікуванні повернення до міста свого дитинства.

(more…)

Нариси з історії та культури євреїв України

У книзі представлені нариси з історії та культури євреїв, які проживають на території сучасної України, починаючи з прадавніх часів до сьогодення. Нариси висвітлюють різноманітні сторони життя євреїв, віковічні традиції та побут, виникнення хасидизму, розвиток єврейської літератури та друкарства, українсько-єврейські взаємини впродовж століть, трагічну долю українського єврейства під час Голокосту. Частина текстів книги – це нариси про історію єврейського мистецтва, літературу, книговидання, архітектуру, становлення та розвиток єврейського театру та кінематографу.

(more…)

Jews and Slavs, v. 19. Jews, Ukrainians and Russians. Essays on Intercultural Relations.

Збірку складають статті 25-ти авторів із різних країн світу, які звертаються до теми єврейсько-слов’янських взаємин. Статті структуровано по трьох розділах: «Історія євреїв в Україні та Росії», «Євреї в українському та російському мистецтві й літературі»,  «Єврейський світ в Україні та Росії». Том містить багатий ілюстративний матеріал, що стосується відтворення образу євреїв в українському сакральному мистецтві.

(more…)

Memory of the Yar exhibition

The exhibition was based upon materials of:

  • State Archives of Security Service of Ukraine
  • Kiev district State Archive
  • Museum of History of Kyiv
  • Center for Studies of the History and Culture of East European Jewry
  • A private collection of V. Melnichenko and V. Borisenko

Exhibition curators:

  • Museum of History of Kiev, chief officer Tetiana Yevstaf’eva,
  • Head of the Center for Jewish Studies, Leonid Finberg (more…)

Виставка «Український періодичний самвидав і неформальна преса 1964-1991 рр.»

З 25 вересня по 25 листопада у приміщенні Музею української звитяги НАУКМА (адреса: вул. Сковороди, 2) проходила виставка «Український періодичний самвидав і неформальна преса 1964-1991 рр.»

Організатори виставки:

  • Головне управління культури і мистецтв
  • Київської міської державної адміністрації
  • Київський Медіа Холдинг
  • Національний університет «Києво-Могилянська академія» (Наукова бібліотека, Музей української звитяги,
  • Центр юдаїки, Центр європейських досліджень, Видавництво «Дух і літера»)

Виставка проводилась за підтримки Голландського Гуманітарного Фонду (Dutch Jewish Humanitarian Fund)

В основі виставки – колекція журналіста Вахтанга Кіпіані та зібрання бібліотеки НаУКМА а також окремі видання передані на виставку Т. Возняком, Й. Зісельсом, С. Одаричем, О. Пограничним та ін. На виставці буде представлено періодичний самвидав 1960–70-х. рр та неформальну пресу 1980-х–початку 90-х рр., а також часописи, які випускалися українцями за кордоном. Перші спроби зібрати зразки самвидаву та неформальної преси робили ще під час перебудови – як представниками державних бібліотек, освітніх установ, так і приватними зусиллями. Також відомо про постійний інтерес до отримання зразків неформальних видань закордонними установами – серед інших, дослідницьким відділом Радіо «Свобода» в Мюнхені, Бібліотекою Конгресу США у Вашингтоні, Українською Пресовою Агенцією в Лондоні, архівом Бременського університету, Каліфорнійським університетом у Берклі, Міжнародним інститутом соціальної історії в Амстердамі тощо. В Україні не було створено центрів, які б спеціально займалися збиранням і дослідженням цього різновиду преси. Тому український періодичний самвидав розсіяний по світу в десятках окремих колекцій. Найбільші у ЦНБ ім. Вернадського, Архіві-музеї українського самвидаву «Смолоскип» та в колекції Вахтанга Кіпіані. Історія періодичного самвидаву в Україні починається у першій половині 1960-х рр. Рукописні та машинописні часописи й вісники були доволі поширеним явищем у студентських аудиторіях та інтелігентських колах під час «відлиги». Тоді ж виникає політичний самвидав, що став доказом формування ідеології нового покоління борців за самостійну Україну. 1964 р. підпільна націоналістична організація «Український Національний Фронт» видала перше число машинописного журналу «Воля і Батьківщина» (до 1966 р. вийшло друком 16 номерів). Згодом під егідою «Української загальнонародної організації» вийшов журнал «Український вісник». Відтак, у січні 1970 р. львівський журналіст Вячеслав Чорновіл розпочав випуск іншого «Українського вісника», який став найвідомішим органом незалежного слова в радянській Україні. Після розгрому редакції, група дисидентів (Степан Хмара, Олесь і Віталій Шевченки) зробили спробу відвести підозри від редактора Чорновола, випустивши незалежно від нього 7 і 8 числа «УВ». Відчайдухи були так само вираховані КДБ й покарані багаторічними термінами. Незважаючи на арешти, періодичний самвидав продовжував виходити в 70-х рр.. На виставці буде представлено близько 15 видань цього періоду. У другій половині 80-х рр.. політична ситуація в СРСР змінилася. Перебудова створила умови, в яких запити широкої публіки до нової інформації значно перевищували, те, що могла запропонувати офіційна преса. В той же час суворі покарання за інакодумство дещо втратили свою невідворотність. Як результат цього у 1980 – поч. 90-х рр. почали виходити численні видання неофіційної преси. Найбільшими центрами її виготовлення були Київ (близько 250 назв), Львів (понад 100 назв), Житомир, Луцьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків. Прикметно, що самвидав виходив і в маленьких містечках і навіть селах – Снігурівці на Миколаївщині, Куровичах на Львівщині, Тернах на Сумщині, Острові та Великих Бірках на Тернопільщині, Дубовому на Закарпатті, Родниковому та Новокльоновому в Криму… Друк здійснювався в умовах напівпідпілля – здебільшого, у столиці Литви – Вільнюсі, а також інших містах Балтії. Якісь видання мали виражений антирадянський характер, інші ж були новою для радянського простору формою свободи, що іноді межувала із самодіяльністю. На виставці буде представлено видання всіх різних ступенів опозиційності того часу від видань РУХУ та УГС до екологічних, гумористичних, еротичних газет. Також буде виставлено партійні та політичні видання, видання громадських організацій – Товариства Лева, «Меморіалу2, ТУМ; газети національних спільнот: євреїв, вірмен, кримських татар, культурологічні, музикальні, літературно-мистецькі, фензіни; релігійні видання – УАПЦ, УГКЦ, протестантів, РПЦ, «Білого Братства»; дитячі, молодіжні та студентські листки, гумористичні, розважальні, комерційні газети, видання діаспори, могилянський самвидав.

Найбільш знакові видання: «Український вісник» Вячеслава Чорновола, «Поступ» Олександра Кривенка, «Голос відродження» Сергія Набоки, «Наша віра» Євгена Сверстюка, «Євшан-Зілля» Ірини та Ігоря Калинців.

В рамках виставки вітбулись наступні акції:

  • Презентація каталогу самвидавної та неформальної преси
  • Кривенківські читання. Семінар для студентів-журналістів
  • Вечір пам’яті Політковської
  • Презентація книги З. Антонюка
  • Презентація журналу «Ї»
  • Вечір Харківської правозахисної групи
  • Вечір «Коло Набоки»
Інформаційний бюлетень Чернівецького єврейського общинного фонду. № 1 (серпень 1988), № 2(23; квітень 1993), № 1(18-19 грудень 1989 – січень 1990).
Колекція самвидаву радіостанції «Свобода». № 26/84 17.08.84, № 21/77 25.07.77, № 36/85 14.11.85

  • Семен Сандлер. У допомогу тим, хто вивчає їдиш // Додаток до журналу «Советіш Геймланд» № 8 випуск 1, 1980; випуск 2, 1982.
  • «Коль Цион» – орган сіоністської організації Іргун Циони № 4 1990, січень
  • Варда Ремее. Діалоги. Переклад Є. Вороніна за редакцією Л.Горогецького
Семен Сандлер. У допомогу тим, хто вивчає їдиш // Додаток до журналу «Советіш Геймланд»№ 8 випуск 1, 1980; випуск 2, 1982.

(more…)