Contents:
Поза рубриками. Леонід Фінберг. Ми не помітили, як змінилися: Промова на церемонії вручення нагороди «Світло справедливості» за моральне, духовне та етичне лідерство.
Проза. Віорел Котик. Ярмулка. Сюзі; Йорам Канюк. Рік 1948.
Поезія. Станіслав Чернілевський. Переклади Осипа Мандельштама, Бориса Пастернака та Анни Ахматової; Марія Тілло (Абрамович). Вірші.
Критика та публіцистика. Галина Аккерман, Філіп де Лара. Україна, Європа і пам’ять про Голокост; Мирослав Шкандрій. Формування єврейської ідентичності в українській літературі, 1914–1929 Continue reading
У книжці представлена історія діяльності єврейських театрів на території України в ХІХ–ХХ ст. Унікальне ілюстроване видання вперше докладно розповідає про п’єси, режисерів, художників та акторів кожного з театрів. Подані зображення практично невідомих раніше оригінальних ескізів, афіш та фотографій.
Видання розраховане на дослідників єврейської культури, студентів та усіх, хто цікавиться юдаїкою в Україні. Continue reading
У книзі представлено теоретичний доробок Дебори Фоґель (1900–1942), постаті знакової для України. У своїх есеях, написаних польською та їдишем, авторка серед іншого розповідає про процес роботи над поетичними збірками «Фігури днів», «Манекени» та збіркою прозових монтажів «Акації квітнуть», обидві з яких вийшли українською у видавництві «Дух і Літера» у перекладі Юрка Прохаська. Окрім літературознавчих питань, статті Фоґель показують глибоку ерудованість авторки в питаннях мистецтва, філософії та психології. Листи, які Дебора Фоґель надсилала зі Львова їдишемовним інтелектуалам в Австралію, Стокгольм та Нью-Йорк розширюють уявлення про європейський та американський модернізм і літературний процес загалом. Continue reading
Збірка статей відомого українсько-канадського історика Івана-Павла Химки висвітлює проблеми українсько-єврейських відносин часів Другої світової війни, вивчення яких досі потребує не лише професіоналізму, а й інтелектуальної сміливості. Спираючись на джерела з архівів України, США, Канади, Польщі, Німеччини та Ізраїлю, автор розповідає, як звикання до насильства, організованого та підбурюваного нацистською владою, вивільняло руйнівний потенціал людської психіки, що уможливив етнічні чистки навіть поза сферою контролю окупаційного режиму. Досліджуючи поведінку місцевого населення України під час Голокосту, він показує, що за різних обставин одні й ті самі індивіди могли бути і пасивними спостерігачами, і співучасниками злочинів, і рятівниками. Continue reading
