Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

ПОТОЙБІЧ

Лиш за каштанами – широкий світ.
Звідтіль на крилах хмар шугає вітер,
комусь ночасми спати не дає,
понад каштани хоче з ним злетіти:
“У мене папороть і наперстянка є!

Лиш за каштанами – широкий світ…!”

Тоді сюрчу я тихо, мов цвіркун,
і до крила його торкнутись хочу:
мій спів його так щільно огорта!
І знов я чую шепіт серед ночі:
“У мене – простір, в тебе – тіснота…”

Тоді сюрчу я тихо, мов цвіркун.

Коли ж пітьма укриє небозвід,
й на крилах хмар нагряне знову вітер:
“У мене папороть і наперстянка є!” –
й понад каштани схоче знов злетіти, –

я відчиню йому вікно своє…

Лиш за каштанами – широкий світ.

Пауль Целан

Переклад з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

Анонсуємо ще одну частинку нашого фестивалю “Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні” – виставку “Полічи миґдаль” берлінської художниці Гельґи фон Льовеніх за мотивами творів Пауля Целана.

Переклад віршів з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

“Пауль Целан не належить до тих поетів, для яких сфера музики була універсальною стихією, котра за своєю релевантністю не поступалася б їхнім суто літературним зацікавленням. Так само й вірші поета не можна, з суто евфонічного погляду, віднести до надто мелодійних витворів, особливо його пізні поезії, позначені граничним редукціонізмом і свідомим запереченням всякого натяку на милозвучність – переконаний Петро Рихло.

І все ж музика супроводжувала його упродовж усього життя, що зафіксовано в наявних біографіях поета, спогадах про нього, листуванні з численними кореспондентами, як, зрештою, і в багатьох поетичних текстах, які тією чи іншою мірою пов’язані зі світом музики і часом демонструють звукові фігури, алітерації, асонанси, себто такі звучання, котрі інколи разом із надто розмашистим чи більш стриманим ритмом розчиняють ці вірші в лоні чистої музики.

Вже дитячі роки поета наснажені музичними враженнями – співанням обрядових єврейських пісень у родинному колі, що належало до давньої традиції східноєвропейських євреїв. Так, біограф Целана І. Халфен змальовує сцени родинного шабату, під час яких нерідко звучали сакральні єврейські мелодії: “У дідуся Шраґера традиційно святкувалися суботні вечори. Пісня “Гавдала”, яка була покликана відділяти святу суботу від профанних буднів, діти співали разом зі старшими. Традиційна мелодія давала Паулеві рідкісну нагоду продемонструвати свій добрий слух і гарний співочий голос. Часом суботніми вечорами вони йшли також до дідусевого брата, Ізраеля Шраґера, де до хору долучалася і його внучка, маленька Зельма Меербаум-Айзінґер”. Цілком можливо, що саме під час цих релігійно-ритуальних співів у матері Пауля й народилася честолюбна думка про те, щоб дати своєму синові музичну освіту.

“Бабуся Зельми, – продовжує І. Халфен, – акомпонувала юним співакам на роялі. Музикування у Шраґерів пробудило у матері Пауля спомин про давню дитячу мрію, яка ніколи так і не стала дійсністю. Отож тепер слід було принаймні підтримати музичне обдарування її сина, і позаяк рояль був непосильним фінансовим тягарем, то вирішили придбати дешевший інструмент. Ось так у домі з’явилася дитяча скрипочка й було запрошено домашнього вчителя музики, що мешкав по сусідству. Нотний пульт упродовж багатьох місяців стояв на невеличкому вільному п’ятачку в тісній кімнатці, що виконувала роль спальні й вітальні. Проте читання нот не приносило Паулеві відчутної втіхи, й незважаючи на добрий слух, він не демонстрував, ніяких успіхів у навчанні. Гра на скрипці також виявилася примусом! На велике розчарування матері, від навчання музики довелося відмовитися”.

Звісно, це не означало, що його музичне виховання на цьому завершилося. Існувало чимало інших форм знайомства з музикою, однією з яких були концерти класичної музики в залі Музичного товариства (нині філармонія). Тут Чернівці мали давні й багаті традиції, які старанно плекалися мешканцями, – свого часу в місті гастролювали такі видатні виконавці світового рівня, як Ференц Ліст, Артур Рубінштейн, Енріко Карузо, Федір Шаляпін та ін. Неодноразово у міжвоєнний час на сцені Музичного товариства виступав знаменитий буковинський тенор, який завдяки берлінському радіо став усесвітньо відомим співаком, “німецький Карузо” Йозеф Шмідт. Як згадує подруга дитячих літ поета Мальця Фішман-Каве, в Чернівцях у той час гастролювали чимало інших відомих музикантів, як-от, Джордже Енеску, Жак Тібо, Жанетт Нізет та ін., на концерти яких вона ходила разом з Паулем.”

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

ПЕЙЗАЖ
Берізка схилена. Убір
біліш, ніж біла хустка.
Три хмарки зліва. Пасмо гір

І пустка, пустка, пустка.

Знов ліс. Берези і сосни
тут царство неозоре.
Над лісом круки. Це вони

склювали ясні зорі?

Темніє став. Невже нема
тут ні села, ні хати?
Чи хтось тут мрію обійма,

щоб смуток цей здолати?

Два вітряки, і кожне з крил
тремтить, немов пелюстка.
Вітри тут вибилися з сил.

Лиш ніч кругом – і пустка.

Пауль Целан

Переклад з німецької Петра Рихла.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні

Поезія після Освєнціма: «Фуга смерті» Пауля Целана як інтертекст

Петро Рихло: «Фуга смерті» – найвідоміший твір Пауля Целана й один із шедеврів світової поезії, на основі якого цілі покоління молодих німців вже на шкільній лаві відкривали для себе тему несумісності високої гуманістичної культури й варварства. «Фугу смерті» нерідко зіставляють із всесвітньо відомою картиною Пабло Пікассо «Ґерніка», підкреслюючи не лише спільну болючість їхньої проблематики, а й надзвичайно сміливе, новаторське художнє втілення. 9 листопада 1988 р. видатна німецька актриса Їда Ере продекламувала «Фугу смерті» на урочистому засіданні німецького бундестагу, присвяченому 50-річчю сумно відомої «кришталевої ночі». Живописні полотна й графічні цикли на тему Целанового вірша створили численні художники, десятки композиторів написали на його текст свої речитативи, кантати, реквієми, хори. Сьогодні «Фугу смерті» перекладено всіма культурними мовами світу, в багатьох з них існують численні паралельні переклади (скажімо, лише англійською мовою налічується щонайменше 15 перекладацьких версій, цілу низку інтерпретацій запропонували в останні роки російські та українські перекладачі).

Як і більшість поетичних творів Целана, концептуально й структурно «Фуга смерті» ґрунтується на центонно-колажному принципі, коли всі мотиви вірша попередньо вже задані. Практично кожен рядок містить цитати, ремінісценції, алюзії й шифри, запозичені з історії, міфології, релігії, літератури, філософії, музики тощо, які накладаються на страхітливу в своїй антигуманній сутності реальність нацистських концтаборів, що також спирається на цілу низку автентичних свідчень, політичних документів, публіцистичних джерел. «Фуга смерті» синтезує весь цей різнорідний матеріал, витикаючи густу тканину інтертексту, де кожна нитка фактурної основи, кожна барва і кожен штрих складного узору сплітаються в єдине, нероздільне ціле.

Більше читати тут: https://bit.ly/33AmUq6.

Підписуйтеся на сторінку фестивалю Пам’яті Великого Майстра. Целанівські читання в Україні.

Цей проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.