Espreso TV про книгу “Прорив у безсмертя: Повстання у таборі Собібор”

У Києві презентували книгу “Прорив у безсмертя: Повстання у таборі Собібор”. У ній представлено історії в’язнів концентраційного табору, в якому нацисти масово знищували євреїв.

Діалог під наглядом: епістолярії Євгена Сверстюка на «Книжковому арсеналі»


Інтимний діалог на трьох – листування колишнього радянського політв’язня Євгена Сверстюка з дружиною Валерією Андрієвською під час перебування дисидента в ув’язненні презентували у рамках «Книжкового арсеналу» у Києві. Цього тижня представили перший том, до осені планують видати другий.

Перший том видання «Євген Сверстюк – Валерія Андрієвська. Листи в неволі» присвячений періоду з 1973 до 1978 року, коли Сверстюк відбував покарання в таборах у Пермській області. Другий том, який планують видати до осені, – періоду заслання у 1979-1983 роках.

«Це буде перша книга, де життя в ті жахливі часи, коли пан Євген був чи в засланні, чи в тюрмі, буде представлена як діалог із його дружиною, як діалог людей, які підтримували один одного впродовж років і десятиліть», – розповів головний редактор видавництва «Дух і літера» Леонід Фінберг.

За цей період Євген Сверстюк і Валерія Андрієвська написали одне одному близько 600 листів.

«З чого все почалося – одного разу, одного вечора, перебуваючи у помешканні Євген Сверстюка, це років 2 тому – вже пан Євген тоді відійшов у кращі світи, я побачила на журнальному столику один друкований аркушик і почала читати… – згадує упорядник проекту Олена Голуб. – Прочитавши рядки, мене пройняла блискавка – це ж розкішне листування, яке має бути видане».

Третій читач – КДБ

Редактор книги Олексій Сінченко акцентує: видання є насамперед науковим, текст супроводжується покажчиками та коментарем. Книга, за словами Сінченка, є своєрідною енциклопедією побуту у 12-річному вимірі, вона «насичена голосами часу, атмосферою».

«Сверстюк колись говорив, що листування зеків – це специфічне листування, – зазначає редактор. – Тому що в абсолютно прозорому тексті, де актуалізовані якісь побутові деталі, йдеться насправді про речі, які дуже важко вловити нам, незаангажованим читачам. В цих прозорих текстах багато напівтонів. І в цьому листуванні завжди був присутній третій – це КДБ, яке прочитувало ці листи».

Упорядник проекту Олена Голуб звертає увагу на те, що свої листи до дружини Євген Сверстюк не починав з «Добрий день, мої любі!» чи «Здраствуйте!», а вміщував якийсь філософський роздум. «У звертанні до сина чи доньки він сприяє формуванню морально-етичних критеріїв, літературного і загалом художнього смаку: «Вдома треба вчити нашу доньку дивитись на нашу бібліотеку. Наприклад, от у 6 томах Кант, татів філософ, він вчить ідеалізму…» – розповідає Голуб із посиланням на епістолярії.

Редактор Олексій Сінченко розповідає, що у листах практично нема мови про всі ті труднощі, яких довелося зазнати Сверстюку в ув’язненні. «Скільки разів він брав участь у голодуванні, скільки разів він потрапляв в карцер, скільки разів він позбавлявся побачення з дружиною – і це все ніби виноситься в лапки, але гіпертекст дає можливість це актуалізувати», – каже Сінченко.

Ще один колишній політв’язень, публіцист Мирослав Маринович розповів, що на 36-й зоні, де Євген Сверстюк відбував покарання, була спеціальна кімната, де у вільний час в’язням дозволяли читати й писати. «Пан Євген не просто сидів – він царював у тій кімнаті. Він клав перед собою папір, він священно діяв. Знаєте, він так писав – важко передати словами це враження від його писанини», – пригадує Маринович.

У 1972 році Євгена Сверстюка заарештували за поширення самвидаву і засудили до 7 років таборів і 5 років заслання. У незалежній Україні – один із учасників ініціативної групи «Першого грудня».

Євген Сверстюк помер у грудні 2014 року.

Наталія Петрук

Джерело: Радіо Свобода. – 2017. – 19 травня.

Леся Шевцова. Відкриваючи себе ближньому (рец. на кн.: Господи, Ти відкриєш уcта мої… Йосиф Зісельс у розмовах з Ізою Хруслінською)

В мире заочной коммуникации смайлами, мемами и эсэмэсками открыться кому-то совсем непросто. Ведь твое сообщение — лишь одна из многих вкладок на экране гаджета, заменяющего живое общение. И как хорошо, что среди нас есть те, кто хочет слушать, и те, кто, открывая свои уста, открывает и душу. Иза Хруслинская и Иосиф Зисельс почти на четырехстах страницах закрываются в воспоминаниях и рефлексиях, чтобы открыться друг другу и читателю. А он, читатель, отложив смартфон и взяв в руки книгу, сможет поговорить с двумя незаурядными личностями и, что самое важное, с самим собой. (more…)

Олена Фінберг. Рецензія на книгу Олени Стяжкіної «Мовою Бога»

Я давно привыкла к чтению 2—3 книг одновременно. Одна для души, вторая — для работы, третья — для метро или самолета, четвертая, пятая.. Каждая занимает отведенное ей место и ждет своей очереди. Время, когда я открывала книгу и уже не могла выпуститьееиз рук, когда читала весь день, забросив домашние дела, читала ночью с фонариком под одеялом, ушло безвозвратно. Что искала в книгах? То же, что и все. Кем быть? Как быть? Быть или не быть?

Долго надеялась найти ту главную, которая ответит на все вопросы. Пока не нашла. (more…)

Топ-2015 від Центру Юдаїки

Ми вирішили підбити підсумки 2015го року, аби разом подивитися на те, чим цей рік позначився на діяльності Центру Юдаїки – видання, проекти і події, що ми їх вбачаємо найціннішими досягненнями за минулий рік.

1. Оля Гнатюк. Відвага і страх.
Аж ніяк неможливо не пишатися книгою, що була визнана Книгою Року
Львівським Форумом видавців. Водночас неможливо не пишатися книгою, яка
робить значний крок для української гуманітаристики. Це мереживо
історій, що ними викладалась бруківка 1939-го року у Львові. Це не ще один
знеособлений аналіз сухих звітів історичної ходи – це долі, виписані з
архівів власної родини, знакових постатей та тих, на кому око читачів до
цього не зосереджувалось. Пані Оля пише не історичну книгу – вона пише
книгу історії. Життя в окупованому Львові описано з перспектив особистих історій героїв книги. Головну увагу зосереджено на поведінці людей, що постали перед загрозою смерті. Однак незвичність оповіді, що спирається на щоденники, спогади, листи і навіть протоколи допитів, полягає не тільки в цьому. Йдеться про долю людей і водночас долю польської, української та єврейської інтеліґенції, про складні стосунки між ними, про різні вияви солідарності та ворожості, в основі яких лежали відвага і страх. (more…)