“Я из немногих писателей, у которых нет эго”: Розмова з авторкою поезій “Бабин Яр: Голосами” Маріанною Кіяновською

Борьба за голоса

Дни общения с мертвыми (Dioses de la muerte: я пишу эти слова, только что вернувшись из Мехико) в пост/советской культуре, как мне представляется, перестали быть праздниками, а стали событием будничным, явлением рабочим: вот ты садишься, например, наблюдать новости, а там сообщают, что очередная комиссия приехала в Сандармох вести дознание мертвых насчет их идеологической принадлежности. Так становится ясно, что сегодня голоса и мнения мертвых выводят свою немаловажную партию в какофоническом хоре нашей современности. Мы хотим их слышать — или притворяемся, что хотим.

Поразительная книга украинского поэта Марианны Кияновской «Бабий Яр. Голосами» (2017) вся посвящена этому сложному желанию: нарушить тишину, пролегшую между нашими мертвецами и нами. В книге представлены десятки поэтических высказываний от лица участников катастрофы в Бабьем Яре, на окраине Киева, осенью 1941 года: говорят убитые, убийцы и наблюдатели. (more…)

Галицькі праведники (розмова з Юрієм Скірою про книгу “Покликані: Монахи Студійського Уставу та Голокост”)

Кандидат історичних наук, магістр ЛНУ ім. Івана Франка Юрій Скіра під час навчання на Магістерській програмі з екуменічних наук УКУ зацікавився постаттю Климентія Шептицького. Спочатку він планував зосередитися на якомусь аспекті життя Шептицького — і його зацікавила участь Блаженного у порятунку євреїв під час Другої світової війни. Та занурившись глибше в це питання, стало зрозуміло, що через брак джерел неможливо написати працю, присвячену тільки участі Климентія Шептицького в порятунку євреїв. В процесі роздумів над розширенням теми Юрій звернув увагу на те середовище, з якого походив Климентій Шептицький — а саме на монахів Студійського уставу. (more…)

Презентація книги Олени Стяжкіної “Стигма окупації”

Незважаючи на літні відпустки, зала Книгарня “Є”, де ми презентували книгу Олени СтяжкіноїСтигма окупації: Радянські жінки у самобаченні 1940-х років“, виявилася переповненою, а дискусія про людину між тоталітарними режимами і про ремесло сучасного історика була справжньою інтелектуальною насолодою.

“Я відчула біль – біль, який йде від кожної сторінки в цій книжці, бо це пише людина, яка перекинула місточок між окупацією Другої світової і тією окупацією, яка є зараз”, – розповіла історикиня Тамара Вронська.

(more…)

«Чарівність енергії» Леоніда Ушкалова: «начальні двері» до розуміння Драгоманова (рецензія “ЛітАкценту”)

На одній із пар в університеті імені Сковороди викладачка повідомила, що «Ушкалов більше не вважає себе “давником”». І ця чутка, хоч якою парадоксальною здавалася від початку, підтверджується «Чарівністю енергії». Та й подумавши про це більше, доходимо до розуміння такої позиції дослідника.

Як зазначав сам Леонід Ушкалов, одна з його колег-літературознавиць після розмови з ним сказала: «Ви – домодерна людина в постмодерну епоху!». Цю тезу він волів би, певно, вживати як автохарактеристику або, принаймні, багатозначно додавати до неї: «щось у цьому є». (more…)

Чому та як в СРСР замовчувалася тема Голокосту? – Оля Гнатюк, Анна Уманська

“Якщо у Польщі поміж 1945 і 1948 роком Єврейська історична комісія видає десятки томів зі свідченнями.., то в Радянському Союзі це практично мінімізується, – розповідає у у програмі “Дух і Літера” на Ukrlife TV професорка НаУКМА та Варшавського університету Оля Гнатюк. – Але це не означає, що не було таких спроб. Письменники, і зокрема письменники єврейського походження, також намагаються це робити – свідчити про пам’ять своїх близьких, своїх співвітчизників, які загинули під час Голокосту, свідчити про війну…

Як з’ясувалося, в більшості авторів, які публікувалися між 1945 і 1946 роком, доля складається так, що вони опиняються в концтаборах – у кращому випадку. Деякі були знищені. (more…)