В антології вперше здійснено спробу представити дисидентський рух 1960–80-х років у всій його поліфонії, не так на рівні суспільно-політичної проблематики, як на рівні конкретних доль. Перед читачем розгортаються історії ідей і людських вчинків, у живому пульсуванні текстів, які самі про себе свідчать. Поліжанрова структура антології: від поезії, публічних і самвидавних виступів – до судових промов, відтак до текстів про перебування в тюрмах, спецпсихлікарнях і таборах, а насамкінець – до переосмислення власного досвіду протистояння тоталітарній системі, – витворює багатопланову і змістовну картину українського руху опору. Ці тексти народжувались в ситуації, де свобода асоціювалася з таборами, а не з життям на волі.
Книга «Дисиденти. Антологія текстів» важлива не лише як спогад і пам’ять. Її значущість ще в другій половині ХХ століття полягала в уможливленні інтенції демократизації суспільно-політичного життя. Саме діяльність дисидентів і стала першою шпариною до розхитування радянської системи за часів «хрущовської відлиги». Тому потреба у поверненні до цих текстів особливо відчутна сьогодні… Досвід дисидентів важливий як свідчення нескореності в боротьбі за власну свободу та незалежність країни.
Анна Бахтіна, мовознавиця
Рецензія на книгу від Олега Сидора-Гібелинди
Дисиденти: Антологія текстів / за ред. Олексія Сінченка. – Київ: Дух i Лiтера, 2018. – 656 с. – (Бібліотека спротиву, бібліотека надії).
ISBN 978-966-378-586-8
Фрагмент книги: