Воспоминания выживших в Холокосте вызвали настоящий шок в Германии, – Борис Забарко

Борис Забарко, историк и глава Ассоциации бывших узников гетто и нацистских концлагерей, в рамках совместного проекта издательства “Дух і Літера” и канала Ukrlife.TV рассказал о сборнике воспоминаний людей, переживших Холокост, и о важности таких сведений для истории современной Украины и Европы.

Підготовка та проведення виставки робіт Ольги Рапай-Маркіш та видання альбому-книги спогадів про майстриню «Ольга Рапай-Маркіш: життя та творчість» (видавницво «Дух і Літера»)

Керівник: Леонід Фінберг

 

Ольга Рапай-Маркіш (1929–2012) – донька розстріляного у справі Єврейського антифашистського комітету поета і драматурга Переца Маркіша і репресованої як «член родини зрадника Батьківщини» філолога Зінаїди  Йоффе, падчерка розстріляного за «український націоналізм» мовознавця і перекладача Бориса Ткаченка. Вона сама пережила заслання і поразку в правах, розділила трагічну долю безлічі своїх сучасників.

Проте самі твори Ольги Рапай у дивний спосіб суперечать її біографії, ніби кидають їй виклик — і водночас є невіддільними від її долі. Світ кераміки Рапай – це чудове й унікальне переплетіння традицій і казки, міфології і побуту. Це яскравий світ, де поряд у злагоді живуть люди, тварини, птахи і фантастичні істоти.

Створення Віртуального музею Василя Стуса

Керівники: Дмитро Стус, Олексій Сігов, Леонід Фінберг

 

Постать Василя Стуса, як мало кого іншого, дає для цього багатий матеріал, адже поет був
причетний до всіх найважливіших процесів і больових точок нашої історії в другій половині
минулого століття. Віртуальний музей представляє історію життя і творчості Василя Стуса в контексті історичних, політичних і культурних подій ХХ століття, показує особистість через репліки друзів і ворогів, рукописи і речі, вчинки і щоденникові записи, живі голоси й
мистецькі інтерпретації.

Віртуальний інтерактивний музей – це вікно в приватний світ людини і водночас – частина
великої історії, що складається з мікроісторій реальних людей. У Віртуальному музеї автори планують показати, як XX століття впливало на формування Василя Стуса і як сам поет впливав і продовжує впливати на український соціум своїми творами, вчинками і, врешті, самою присутністю. Такий погляд на історію дає змогу глибше зрозуміти причини того, що відбувається в Україні та її культурі сьогодні, а також запропонує молоді приклади пошуку себе у світі.

Музей Василя Стуса існуватиме у віртуальній формі: кожен відвідувач зможе побачити Стусові рукописи, приватні речі та фотографії, почути його голос та найцікавіші мистецькі інтерпретації його творчості. Передбачено й зворотний зв’язок із відвідувачами, – старшокласниками, студентами, вчителями та викладачами – аби пріоритетно висвітлювати та пояснювати найцікавішу для них інформацію.

Написання посібників з історії та мистецтва євреїв України для єврейських шкіл

Керівники: Леонід Фінберг, Наталя Риндюк

Сьогодні в єврейських школах України практично відсутні навчальні матеріали, які б
висвітлювали історію та мистецтво єврейської громади, яка впродовж століть проживала на наших теренах. Школярі вивчають єврейську історію західної цивілізації, а про події в
Україні не знають практично нічого окрім погромів та Голокосту.

Мета проекту – змістити акценти викладання історії та мистецтва євреї України,
продемонструвавши довгу історію співжиття та українсько-єврейських взаємин, а також
надзвичайно багату культурну спадщину євреїв України.

Розробка концепції та підготовка до видання Антології текстів українського дисидентського руху

Керівник: Леонід Фінберг

 

За роки незалежності України чимало зроблено для осмислення українського дисидентського руху 1960-80- х років. Вийшли друком чисельні збірки творів Василя Стуса, Валерія Марченка, Зиновія Антонюка, Миколи Руденка та інших. У видавництвах Смолоскип, Фоліо, Дух і Літера тощо видані дуже вражаючі книги спогадів Мирослава Мариновича, Семена Глузмана, Зиновія Антонюка, Йосифа Зісельса, Світлани Кириченко, Василя Овсієнка та інших.

З’явилося декілька досліджень про історію дисидентського руху. В той же час, всі ці видання є першоджерелами, важливими для сучасників подій, але не орієнтованими на наступні покоління. Адже, фундаментальні книги, як правило, читають про свій час, а інші періоди історії людей (не дослідників) цікавлять менше. Надзвичайно важливо аби етос та дискурс, концепти та тези українського дисидентського руху стали значимими для наступного покоління.

Але для цього той доробок текстів, який існує на  сьогодні, необхідно впорядкувати та систематизувати, та представити для наших молодших сучасників. Саме сьогодні, на новому історичному етапі після подій Майдану можливе і більш глибоке осмислення дисидентського руху як передісторії мужності героїв Майдану та війни на Сході України. В світовій практиці існує відповідний досвід: книги, які описують найбільш значимі події національної історії видаються у вигляді антологій.