Рива Балясна

Рива  Балясна (1910 –1980) – їдишомовна поетеса

Народилася у 1910 р. у містечку Радомислі Київської губернії (нині – м. Радомишль Житомирської обл.). Виховувалася в дитячому будинку. Навчалася у фабрично-заводській школі, на літературному факультеті Київського педінституту (1930–1934 рр.), в аспірантурі Інституту єврейської пролетарської культури при ВУАН (1934–193 рр.). У 1935–1939 рр. працювала редактором у Головліті й Укрнацменвидаві. 

Під час Другої світової війни, перебуваючи в евакуації в Уфі, Рива Балясна була культпрацівником артілі й цензором облліту, а після повернення до Києва, в 1945–1952 рр., – редактором у видавництві «Радянська школа». 

 6 травня 1952 р. Балясну заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності й засудили до 10 років виправно-трудових таборів. Звільнили її 17 грудня 1955 р. та реабілітували 9 січня 1956 р. Померла поетеса в 1980 р. у Києві.

Рива  Балясна дебютувала в літературі в 1928 р.  Член СРПУ з 1936 р., авторка 15 книжок їдишем, зокрема поетичних збірок «Ін іберуф» («Перегук», 1934 р.), «Ліхтике стежкес» («Світлі стежки», 1940 р.), «Голденер блетерфал» («Золотий падолист», 1978 р.), прозових творів. 

********************************** 

В архіві Риви Балясної представлено понад 500 одиниць зберігання: рукописи, документи, фотографії, листи.  

Найбільшу цінність, безперечно, становлять рукописи поетичних творів: 25 віршів, написаних їдишем, поеми «Ісаак Левітан (Сторінки долі)» (без дати, рос.) і 159 віршів (рос.). Багато віршів представлено в кількох примірниках (машинописні копії). 

Майже на всіх рукописах (окрім поеми «Матросови») відсутні дати. Крім того, сьогодні вже важко визначити, які із цих творів свого часу публікувалися, а які й досі не відомі читачам. Отже, творча спадщина Риви Балясної потребує детального опрацювання літературознавцями.

Дослідники життя і творчості Риви Балясної знайдуть в архіві 105 фотографій поетеси, членів її родини та інших осіб. Оскільки більшість світлин не підписані, складно не лише їх датувати, а й ідентифікувати зображених на них людей. Тому фотоархів потребує ґрунтовного дослідження.

Науковців, що вивчають історію сталінських репресій, можуть зацікавити   документи Риви Балясної та членів її родини (1948–1976 рр.), серед яких – повідомлення Балясній Р.Н. про припинення кримінальної справи і реабілітацію, довідка про скасування постанови Особливої наради при МДБ СРСР щодо Балясної Р.Н. (1957 р.), повідомлення про припинення справи Балясної Р.Н. за необґрунтованістю обвинувачень (1956 р.), повідомлення про перевірку скарги про перегляд справи Балясної Р.Н. (1954 р.).

Неабияку цінність становить листування (представлено понад 50 листів за 1953–1970 рр.). Особливої уваги варті 4 листи з ув’язнення (за 1954–1955 рр.), написані Ривою Балясною до родичів. 2 з цих листів були дописані медсестрою, що свідчить про тяжкий стан здоров’я письменниці. Також збереглися 11 листів Зорі (сина поетеси), адресованих матері в місця позбавлення волі. 

Тим, хто вивчає історію єврейської секції Спілки письменників УРСР, варто ознайомитися з листом про поновлення Риви Балясної в Спілці письменників (1956 р., відоме лише ім`я відправника – Гриша).