Ольга Рапай-Маркіш

Опис фонду

 

Ольга Рапай (Маркіш) (19292012) – художниця, скульпторка-керамістка. 

Народилася в 1929 р. у Харкові в сім’ї письменника Переца Маркіша (згодом розстріляного у справі єврейського антифашистського комітету) і перекладачки Зінаїди Йоффе. Ольга Рапай і сама стала жертвою сталінських репресій: у 1952 р., відразу після розстрілу батька, її заарештували та відправили до в’язниці, а потім у заслання в село Довгий Міст Красноярського краю. У 1954 р. Ольгу Рапай було реабілітовано. У 1956 р. вона закінчила Київський художній інститут, працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі (КЕКХЗ).

За своє життя  художниця створила понад 5 000 скульптур, панно, рельєфів, ваз. Ольга Рапай насампед відома як авторка монументально-декоративних творів в архітектурі м. Києва, зокрема композиції-рельєфу на Будинку торгівлі (1967), інтер’єрів у Республіканській бібліотеці для дітей (1980), в Інституті фізіології ім. О. Богомольця (1982), в Інституті ботаніки ім. М. Холодного (1984), у Будинку художніх колективів на бульварі Т. Шевченка (1987), у магазині «Взуття» на Подолі (1989). Значне місце в її творчому доробку займала мала скульптура, об’єднана в цикли – біблійні, міфологічні, театральні, циркові, фольклорні. 

Останні роки свого життя мисткиня провела в Ізраїлі. Померла у 2012 р., похована в Тель-Авіві.

У Центрі досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства зберігаються унікальні матеріали з особистого архіву Ольги Рапай: листи, фотографії, документи, підготовчі матеріали (загалом понад 3000 одиниць зберігання), а також скульптури, панно, ескізи (деякі з них потребують реставрації).

Твори Ольги Рапай відзначаються якоюсь магічною принадливістю, з першого ж погляду ніби зачаровують глядача, занурюючи в дивовижний світ – барвистий і радісний, іноді – наївно-казковий, а часом – споглядально-філософський. На жаль, частина її творчої спадщини нині втрачена. Проте є велика ймовірність того, що вона все ж таки збереглася хоча б на слайдах, фотонегативах чи фотографіях, які у великій кількості представлені в колекції Центру. Деякі зі світлин і слайдів власноручно підписані художницею, проте чимало зображень потребують ретельного вивчення та ідентифікації – для того, щоб у майбутньому підготувати докладний ілюстрований каталог робіт Ольги Рапай. Перший крок у цьому напрямі вже зроблено: у 2007 р. видавництво «Дух і Літера» видало художній альбом «Ольга Рапай», присвячений творчості мисткині. 

Для мистецтвознавців і біографів художниці неабиякий інтерес можуть становити друковані матеріали, статті про її творчість, каталоги, афіші, книги відгуків з  виставок, особисті документи, а також довідки про засудження Ольги Рапай, перебування на засланні, про перегляд і припинення справи у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Літературознавців та дослідників історії сталінських репресій можуть зацікавити матеріали, пов’язані з батьком художниці – письменником Перецем Маркішем: зокрема, заява Ольги Рапай міністру безпеку Російської Федерації В. Баранникову – прохання дозволити ознайомлення зі справою батька, а також переписані від руки матеріали зі справи Переца Маркіша (з архіву КДБ).

У Центрі зберігається сімейний фотоархів Ольги Рапай (фотоальбоми зі світлинами художниці та членів її родини); однак чимало знімків потребують ідентифікації зображених на них людей.

Окремої уваги дослідників варте листування Ольги Рапай  (понад 220 листів за 1968–2010 рр.). Збереглися 3 листи, написані самою художницею (2 – до дочки Катерини Рапай та 1 лист – до депутатів Верховної Ради України) 

Серед постійних кореспондентів Ольги Рапай – передусім, родичі: К. Рапай (дочка), Ш. Маркіш (брат), Е. Маркіш (мачуха). В архіві також є численні листи та листівки від друзів і знайомих, від установ і організацій (Посольства Ізраїлю, Спілки художників України тощо). Колекція листів містить цінні біографічні відомості про художницю і доповнює загальну картину культурно-мистецького життя Києва в 1970-х – 2000-х рр.